**Scorpio: Привіт! Які останні новини з вашого табору? **
Iron: Закінчили роботу над першою піснею для нового альбому, щоправда я поки що не придумав назви.
S: Ваш дебютник записувався власними силами, невже жоден лейбл не звернув увагу на вас? Тим більше стиль ваш, можна сказати, на сьогодні "модний" у металі. Боргіри не покидають верхівки метал-чартів, особливо в СНД.
Iron: Справа в тому, що до запису "Sacrilege" гурт не докладав жодних зусиль для того, щоб бути почутими кимось за межами нашого затраханого містечка. Якщо не рахувати пари-трійки виїзних концертів по нашій республіці.
S: Скількох сусідів, записуючи пісні, ви змушували затикати вуха? Багато було незадоволених пенсіонерів? :)
Iron: Офіційна статистика не велася, але враховуючи той факт, що працювали ми здебільшого в денний час, коли основна маса сусідів перебувала на роботі, то на превеликий жаль мало хто з них зміг насолодитися пологами нашого альбому.
Костя: Ти забув, що двох дідусів відвезли кудись на "швидкій"! Як стало відомо пізніше — в місцевий ПНД з діагнозом Синдром Дауна... Тепер вони — наші фанати!
S: До речі, вітаю вас із ювілеєм 10 років! Боргірам теж 10 цього року, але популярність у них більша. А як ви взагалі вважаєте, чому росiйська та українська сцена не сильно відома в Європі? Дайте по можливості свою оцінку метал-життю СНД.
Iron: Дякую за привітання! Я тут на днях провів опитування серед дівчат-підлітків і ось що з'ясувалося: у нашому місті ми популярніші, ніж DIMMU BORGIR! Костя: Розумієш, у нашій країні люди по вуха в побутовій рутині, тобто дім, сім'я, робота для багатьох мають пріоритетне значення, тому більшість рок-музикантів не можуть повністю присвятити себе творчості... Iron: Та фігня це все! Просто "наша сцена" не робить нічого для того, щоб стати відомою, або занадто мало робить. Є маса прикладів, коли всесвітнього визнання досягали люди, які теж працюють на звичайній роботі й живуть звичайними сім'ями. Так що справа не в цьому... У росії та в Україні повно класних команд, то ж давайте разом вжаримо по Європі!
S: Давайте трохи поговоримо про історію бенду. Чесно кажучи, назва у вас типово ґрайндовська. Чи просто серед вас є медики?
I.: Гурт утворився в місті Печора, Республіки Комі в 1993 році, назвавшись "Синдром Дауна". Тоді до складу входили Грєхнєв Костянтин — гітара, Поляков Олег — бас, Крюков Дмитро — ударні/вокал. У 1993 році записали на плівку демо "Синдром Дауна". Через рік, за участі ще одного гітариста, переписали цей матеріал, додавши трохи нових пісень. У 1996 році знову втрьох народили ще одне демо "Вечная плоть". Після цього гурт навіки покинув Крюков. Але в 1999 році, знову ж таки в новому складі (до гурту приєдналися новий вокаліст і басист, а також драм-машина Alesis SR-16), з'явився альбом "Гнилокровие", записаний на CD-R. Через рік склад знову змінився — з'явилися клавішник, ударник і я. У такому складі й записали "Sacrilege". Нещодавно взяли другого гітариста, і якщо він не старатиметься, то склад вчергове зазнає змін. Медиків серед нас немає, просто на початку кар'єри гурт грав thrash/death metal. Звідси й пристрасть до всіляких фекально-генітальних фішок і різних хвороб. Але оскільки склад часто змінювався, то відповідно змінилася й концепція.
S: росiйська армія більше не завадить гурту?
I.: Сподіваюся, ні. Скоро звідти повернеться клавішник, і він — останній дембель у гурті. Решта давно відслужили, крім другого гітариста, який служити не хоче.
S: Які цілі ставить собі гурт на даний момент і яка найзаповітніша мрія?
I.: Чогось випити, когось ви-бати! Ха-ха! Також мріємо, що одного дня у нас з'явиться нормальний живий барабанщик. А ще хочемо, щоб якийсь росiйський лейбл взявся видавати наші альбоми!
S: Що можете розповісти про метал-життя ваших країв? Про вашу активну участь у ньому?
I.: Хіба це життя? На все місто лише один металевий гурт! Є ще хардкорщики, панки та індустріальщики. Усі ми іноді граємо в місцевому Будинку Офіцерів, розважаючи місцеву нечисленну публіку.
S: Чим музиканти займаються, окрім написання та музикування?
I.: Крім клавішника, який поки що зразково служить на флоті, всі решта працюють. У вільний час любимо попити пива, послухати добру музику. Крім того, я люблю проводити виховні бесіди з членами секти "Свідки Єгови", особливо з її жіночою половиною.
S: Розкажіть свій улюблений анекдот, бажано пов'язаний із важкою музикою.
I.: Прийшов якось Крістіан Вількернес (Burzum — прим. авт.) до церкви...
S: Які захоплення: книги, фільми, музика?
K.: Я нічого не читаю, дивлюся добре радянське кіно й слухаю європейську важку музику... I.: Найбільше моє захоплення — це нічого не робити. Я б із задоволенням займався цим усе життя! З книг терпіти не можу паперомарательство Кастанеди й йому подібних. Подобається читати вірші О. С. Пушкіна (з яких улюбленими є — "Variantes en l'honneur de m-lle NN" та "Христос Воскрес"), "Сільмариліон" Толкієна та Біблію. Улюблені фільми — "The love and the doves", "Snatch", "Dogma". З музики багато чого подобається, тож легше перелічити те, що я не перетравлюю: шансон, так званий російський рок (Земфіра і їй подібна х-йня), так званий російський реп, а також дуже сильно розлюбив гурти Арія та IN FLAMES. Наш другий гітарист дивиться фільми типу "Американського пирога", читає фентезі й детективи, слухає євро-метал, особливо любить IN FLAMES та Арію. Басист читає, дивиться й слухає всяку хрінь, типу Король і Шут... Клавішник слухає здебільшого блек, а читає листи від рідних і друзів...
S: На якому фестивалі ви б мріяли виступити?
K.: На такому, де ми самі отримали б кайф... I: ...і забезпечили оргазм усім присутнім дівкам. А краще — по два оргазми.
S: Наостанок пару слів нашим читачам:
K.: Громадяни України! Пришліть нам справжньої "горілки", а також великий шмат сала для нашого обжори-вокаліста!
S: Бажаю успіхів!