Ind: Радий вітати! Чому ти користуєшся скороченим ім'ям?
Mickmo: Найпохмуріші тіні цього світу наполягли на тому, щоб моє ім'я було більш запам'ятовуваним. Воно накреслене на реліктових каменях і сховане підо льодом Антарктики. А мого справжнього імені не знає ніхто. (Хе-хе, а ми то вже знаємо — прим. ред.) Воно не буде оголошене до настання Тисячолітньої війни між ангелами та демонами. А загалом, моє мистецтво (і моє ім'я) досить відоме як серед метал музики, так і коміксів. Я виконую цю подвійну роль, стрибаючи то сюди, то туди.
Ind: І з ким же з метал середовища тобі найбільше сподобалося працювати?
Mickmo: Я б сказав, що з альбомом PUNISHED EARTH "Ruined Empire" для Uxicon Records, коли мені була надана повна свобода.
Ind: А що саме з металевої музики тобі до душі?
Mickmo: Будь-який метал від power'у до death metal. Grindcore та black metal — теж дуже круто. Словом, все, що гримить як слід, на відміну від плаксивого ню-металу!
Ind: Ти перебуваєш у дружніх стосунках з багатьма металістами.
Mickmo: Мені доводилося спілкуватися з багатьма гуртами, підписаними й непідписаними. Грубо кажучи, я зустрічався десь із 70 колективами, найкращі враження у мене залишилися від таких гуртів, як ORIGIN, KRISIUN, IMMOLATION, CANNIBAL CORPSE, EXHUMED, CEPHALIC CARNAGE, MORTICIAN, COALESCE, HYPOCRISY, IMMORTAL (ще до розпаду) ну й багатьма іншими. Мені навіть довелося підспівати легендарним FLOTSAM AND JETSAM! Хвилюючий був момент, ніколи його не забуду, це була композиція Hammerhead, відмінно повеселилися! Були й такі гурти, від яких залишилося хренове враження, але, може, вони просто встали не з тієї ноги в цей день. У кожного бувають якісь стреси. У мене багато друзів у металі по всьому світу, це своєрідна легендарність.
Ind: А що ж з коміксами? Що це за комікси, звідки ти черпаєш сюжети — жахи, кумедні історії, рутина?
Mickmo: Як правило, я надихаюся тим мистецтвом, що просочує мій розум, та електричними імпульсами моєї руки, яка є провідником. Найкраще у мене виходить працювати, коли я максимально абстрагуюсь від навколишнього світу, ось тоді у мене виходять чудові зображення. Я не особливо часто читаю комікси, в основному дивлюся якісні фільми, починаючи Фредді Крюгером і закінчуючи Monthy Python. Вони й є основним засобом візуального впливу. Ну і також я цікавлюся образотворчим мистецтвом: Гігер, Бекінський… Я вільний художник, і, власне, з великими труднощами можу згадати все, над чим я працював останні 10 років. Але що стосується коміксів, то головним моїм вкладом є створення ВБИВЦІ ЖУКІВ та КАЗОК ВІДПЛАТИ — це мої роботи для антології коміксистів Канзас-Сіті. Наскільки мені відомо, серед авторів цієї антології я єдиний металіст.
Ind: Ти також багато фотографуєш. Зафіксувати рубілово металевого концерту є для тебе окремим мистецтвом?
Mickmo: Якщо я йду на концерт, то це є для мене великим святом, буває, думаючи про майбутній концерт, я не сплю годин по двадцять. Мабуть, іноді буває безпечніше стрибнути з парашутом або вчинити якийсь трюк, аніж вибратися живим з метал концерту, але саме тут можна відчути лютий сплеск творчої енергії, яка буквально обрушується зі сцени. Так ось, коли я фотографую, мені вдається її зафіксувати, всю яскравість і потужність гурту, що виступає. Справжнє мистецтво й форма виникають тоді, коли я відшукую у знімках щось унікальне, єдину композицію.
Ind: А пам'ятаєш ти деньки, коли США та СРСР вважалися ворогами?
Mickmo: Це ти про холодну війну? О так, я пам'ятаю, як наш Рокі мочив російських боксерів, як Сем Кінісон жартував над потворною посмішкою Хрущова, і ще — пляма на лисині Горбачова! Усі твердили про російських шпигунів, навіть за часів Рейгана. Так, і ще класичні кінострічки типу "Spies Like Us" та про Джеймса Бонда.
Ind: А відчуваєш ти відлуння тієї минулої епохи?
Mickmo: Не особливо. Щось залишилося, але в основному всі говорять про Саддама. Ще студентом я побачив приголомшливих московських дівчат і одразу подумав — Круто! Вони крутіші за наших американських красунь! Шкода, що жодну з них я не заполучив у свої сіті!
Ind: Більшість звичайних громадян вважають війну в Іраку нерозумною.
Mickmo: Так, заварушка почалася через трагедію 11 вересня. Саддам був визнаний головним винуватцем, а полювати-то треба було за Бен Ладеном. Типу уряд обрушував усю цю пропагандистську нісенітницю, та ще під соусом — хто не з нами, той проти нас. Дивні часи.
Ind: То чи можна боротися з тероризмом, чи всі зусилля марні й призводять до нового сплеску терору?
Mickmo: Потрібно душити проблему в корені. Звичайно, завжди будуть ці радикали, яким до душі диктатура. Є ж куклусклановці, нацисти. Жахливо, але деяким просто подобається перебувати в цьому невігластві, жити в якомусь тунелі, мушлі.
Ind: І ще про політику. У вас у політику прийшов ТЕРМІНАТОР! І що, тепер можна очікувати повстання роботів?
Mickmo: А, старина Шварценеггер. Каліфорнійська гонка була кумедним видовищем, у неї було втягнуто багато народу, включаючи кількох зірок порно та карлика Гері Коулмана з Different Strokes. А потім ще вони звинувачували Арнольда в тому, що він мацав жіночі груди. І все це промо-кампанія для акторів, щоб вони могли стати частиною уряду. Словом, порожня шумиха.
Ind: Мабуть, тобі до душі фільми на кшталт Tank Girl, така собі суміш кіно та коміксів?
Mickmo: Якраз кілька тижнів тому подивився цей фільм по ящику. Чудове кіно з молодою Дженніфер Коннелі. "Халк" — ось кіно, яке мене сильно вразило. Фільм розбитий на секції. Сильна режисерська знахідка Енг Лі.
Ind: Чи відомо тобі щось про східноєвропейську сцену крім великих гуртів типу BEHEMOTH, VADER, KRABATHOR?
Mickmo: Я назву ще PANDEMIA та ROOT. За океаном мусить бути багато гуртів, які мені ще належить відкрити. Головне, щоб вони були достатньо важкі.
Ind: А що відбувається зі штатівськими лейблами? Найкращі американські гурти перебираються на європейські значки!
Mickmo: Мабуть, європейські значки сильніші. Я як художник відчув це на собі, що простіше співпрацювати з кимось за океаном. У Європі, мабуть, взагалі стало простіше випускати диски. Моя співпраця в Бельгії з Uxicon Records була вельми гладкою порівняно з Relapse у Штатах. Влитися в тусовку коміксів зайняло в мене багато часу. Просто так у житті нічого не буває. І це стосується будь-якої сфери.
Ind: Чи не будеш ти проти розповісти нам про свої проблеми з поліцією? Ці проблеми дійсно виникли через твоє мистецтво?
Mickmo: Точно! Одного разу коп пред'явив мені, що мої комікси — носії зла, тому що один підліток убив себе, бо читав мої комікси. Потім мені зателефонував слідчий і пред'явив мені звинувачення в підбурюванні до вбивства. На мене надходили скарги батьків, подумати лише, в усьому були винні мої комікси — "Казки Відплати". Копи почали обшук і допит, адже я цілком відповідав їхньому образу ненормального типа. На те вони й вузьколобі поліцейські. 95 відсотків поліцейських, що зустрічалися мені на шляху, думати не думали про мене як про людину. Справа дійшла до судового розгляду з усіма брудними суддівськими хитрощами. Ось вона, поліцейська держава в усій своїй красі, і все це робиться на гроші чесних платників податків. Гроші просто кочують з однієї кишені в іншу. Врешті-решт мені довелося звернутися до психіатра, якраз на мене нахлинула хвиля глибокої депресії, це мене й врятувало від застінків. Дивовижно, але мій видавець із Канзаської асоціації — теж поліцейський, відмінний хлопець. Буває, я його зустрічаю й думаю — "Чорт, це ж класний чувак, зовсім не схожий на інших копів!" Він показав мені зворотний бік монети, він-то якраз відмінно розуміє творчих людей. У мого видавця в мережі є книга коміксів, не забудьте навідатися на www.voidpulppress.com.
Ind: Чи доводилося тобі відчувати на своїй шкірі свавілля цензури?
Mickmo: На жаль, так. Один придурок-видавець просто вишвирнув мене на вулицю. Ще якось один промоутер тупо звільнив мене через заздрість. І ось якраз у цей важкий для мене період я знову звернув свою увагу на важкі концерти. У клубах я відкрив для себе взаємозв'язок образотворчого мистецтва та важкої музики. І цей взаємозв'язок мені здається зараз вельми суттєвим явищем! А тоді мене це просто поставило на ноги. Власне, цензура вкотре підтвердила, що мої комікси — гарна штука. Навішені ярлики зіграли зі мною зворотний жарт. Дез-металева сцена здорово мені допомогла, на відміну від коміксів, але я вдячний обом пластам. Стикаючись із заборонами, що обмежують моє самовираження, я знав, що маємо кричущу несправедливість. Бувало, мене звільняли лише за те, що я творча особистість, а для деяких я був якимсь невразливим супротивником, ось і пускали в хід нечесні методи. Довгий час мене просто не бажали розуміти. Найголовніше, що я залишився вірним самому собі та своєму мистецтву, яким я хотів займатися. Ось за це мене й поважають.
Ind: Чи є в тебе сім'я, близькі друзі, може, домашні тварини?
Mickmo: У мене два чарівні коти — Вебстер і Греві. Вони для мене як сини, і вони такі терплячі. Ще в мене 2 сусіди. У сім'ї в мене батько та кілька братів. Більшість моїх друзів мутять металеві зіни, грають у гуртах і займаються мистецтвом. Взяти хоча б друзів у Канзаській асоціації. Ось, до речі, посилання http://www.kcccn.com. А решта хай залишається за кадром.
Ind: Чи є металеві художники, яких ти вважаєш просто божественними?
Mickmo: Мені дуже подобаються роботи Веса Бренскотера, Тревіса Сміта, Майка Боатча. Їх можна назвати новими богами ери металевого мистецтва. Гігер — ось абсолютний бог темряви. Так, Джо Петано достатньо божественний. А Річард Корбен залишається божественним автором коміксів, ну й обкладинок теж! Нарешті, не можна не згадати польського художника Здіслава Бекінського. І ж це здорово, коли художники будують мости між мистецтвом коміксів та обкладинок, хе-хе, та я й сам цим займаюся!
Ind: Наскільки важливо намалювати суперську обкладинку? Чи перш за все музика?
Mickmo: Від обкладинки death, black чи grindcore гурту завжди повинно віяти мороком і важкістю, щоб це було зрозуміло без слів. Це мистецтво має бути яскравим і таким, що запам'ятовується. Рівною мірою воно повинно бути неординарним. Художник почасти стає учасником гурту, якщо вже йому довіряють обкладинку.
Ind: Чи не здається тобі, що наше життя можна назвати набором упущених можливостей? Іноді ми занадто ліниві й навіть забиваємо на те, що ми справді хочемо й любимо.
Mickmo: Так, навколо повно таких, що даремно спалюють життя. Це дуже сумно й жалюгідно. День за днем, заради нічого. Мистецтво — це мій дар і моя ноша, адже іноді доводиться орати на звичайній роботі, щоб дозволити собі творити. Такий собі компроміс між піднесеним і буденним. Добре хоч, що вдається балансувати між розсудком і темними закутками моєї свідомості.
Ind: Що скажеш наостанок усім метал-маніякам колишнього СРСР та читачам Металіста?
Mickmo: Залишайтеся вірними самому собі, до чого б ви не прагнули. Довіряйте своєму серцю й душі, хай вони максимально пронизують ваші задуми. Ну й ласкаво просимо на всі мої сайти, розглядайте галереї, ознайомтеся з усім, чим я займаюся. Аж ніяк не завжди вдається донести своє мистецтво іншим способом. Ambiance: www.go.to/mickmo2001 Bug-Slayer: bugslayer.homepagehere.com Continuum: www.continuum.pagehere.com Bushmado WebZine: www.bushmado.com Halo And Sprocket: www.haloandsprocket.com Void Pulp Press Online: www.voidpulppress.com Підтримуйте всі форми музики, темного мистецтва та морку, і вічний heil справжньому металу!!