Ind: Що ж означає ваша хитромудра назва, що за нею криється і в чому її концепт?
Черниш Станіслав: Для початку здрастуйте, чи що? Ну і заразом привіт усім друзям-музикантам, з якими ми на зв'язку, а також усім іншим цінителям ультра-екстремальних бластбіто-мозкодробильних і, звісно ж, Old School напрямків. Сама назва нашої банди в різні періоди нашого струносамомазохізму означала для нас такі дві теми: "За Межами Розумного" і "Надмірна Похмурість". Пошук іншого трактування був викликаний відходом від мелодійного Death Metal до більш м'ясного, тобто перший варіант перекладу вже не влаштовував, хоча мелодика в певній дозі все одно залишилася в нашій музиці. Благо ще саме словосполучення MURK EXORBITANCE дозволило зробити такий "реверанс".
Ind: Що спонукає нинішнє покоління братися за death metal стилістику? Жанр не такий популярний, як на початку 90-х.
Черниш Станіслав: Абсолютно по барабану на популярність. Просувати свою музику в підпілля — ось до чого ми прагнемо. Та ще ми просто виросли на важкій музиці. І за ті п'ять років, що діє наша команда, давно вже визначилися з тим, що саме Death у різних його напрямках — це те, що нам потрібно. У чому є внутрішня потреба. Поки й не думаємо змінюватися, хіба що в "найгіршу" сторону. Що стосується 90-х, то в будь-якого стилю музики був первісний пік популярності. Хоча, звісно, цей ажіотаж теж був у досить вузьких колах. Період спаду інтересу до важкої музики теж уже начебто минув. Проведення різних великих акцій і поява дедалі якісніших альбомів важких команд свідчать про нову хвилю інтересу до металу. Якщо останні роки "пропозиція" з боку екстремалів тільки наростає, значить зростає "попит" на це. Все взаємопов'язано.
Ind: Сам death metal, втім, теж встиг зазнати значних змін, чи проводите ви для себе чітку межу між класичним дез-металом і сучасним, і який вам до душі?
Черниш Станіслав: Класичний мені ближчий однозначно! А також ще, якщо можна так висловити думку — вдосконалений класичний. Коли все ще більш емоційно й більш брутально. Свіже чеське та польське м'ясо досить смачне, блін. Але в класиці жанру є якась своя принадність, яка змушує цінувати її понад усе. А всі новомодні експерименти над death просто не для мене. Ось Soilwork можна тільки в цьому плані позаздрити, в хорошому сенсі слова.
Ind: Я б не сказав, що вітчизняні дет-металісти досягли вершин олімпу. Новим гуртам, я гадаю, доводиться ще значно важче. У чому полягають ваші надії й чи сумірні вони з реальними перспективами?
Черниш Станіслав: Так, вершин наші динозаври не досягли… Думаю, що багато хто перед собою цю мету й не ставив, а просто творив те, що хотів творити. Якість запису при цьому виходила адекватною знайденій на запис кількості грошей. А те, в якій дупі й тоді, й зараз перебуває наш пострадянський простір, не мені розповідати. Щоб пробити запис на захід — цукерка має бути такою "жирною" і солодкою, яку мало хто може собі дозволити в нас. А ідеї в деяких СНДшних команд були просто смачні. І те, що вони не стали світовими зірками, не повинно обламувати ні їх, ні команди-початківці. Особисто я краще послухаю старенький брудненький TALES OF DARKNORD, аніж свіженький чистенько вилизаний альбом THRONE OF CHAOS. До якості, зрозуміло, все одно треба прагнути, використовуючи всі можливості. Надії й перспективи??? Знаєш, якось немає часу на обдумування, віддаю перевагу поетапно ставити перед собою завдання й їх виконувати, рухаючи команду. Головне, мабуть, не чекати милості з небес і не сидіти весь час на дупі.
Ind: Добре, у чому саме полягає ваше несидіння на п'ятій точці?
Черниш Станіслав: Ну ось останні наші діяння: підготували для реалізації другий диск з demo 2003, де представлена як студійна, так і концертна наша робота. Активно шукаємо зараз видавців, а також розсилаємо диски по різних НЛах і зінах. Бомбимо концерти, в основному, до речі, зараз виїзні. В рідному м. Іваново проводимо BRUTAL FUCKING Fest, ведемо переговори щодо організації BRUTAL FUCKING Open Air.
Ind: Концертна діяльність — просто обов'язковий компонент, але доти, доки гурт не обзаведеться записом, приємним у всіх відношеннях для слуху (я не можу не погодитися, що ті ж старі записи T.O.D. приємні для слуху, хоча, втім, у них був не такий уже й скромний бюджет), важко його вважати повноцінною метал-одиницею. При цьому важливо, щоб дебютник одразу ж вистрілив, запав у душу. Що ви робите з цього приводу?
Черниш Станіслав: В основному це праця двох людей: мене й Morbus'а. Решта просто не здатні працювати як треба. Постійно шукають якісь відмазки. Що ми робимо: а) Знайшли начебто ще одну людину (з першого ешелону учасників M.E.), точніше навіть знову здобули. Це Ілля Сорокін. Він погодився з нами скинутися на запис, надати свій чудовий гроул і пробити в москві концерти й пошукати спонсора для запису. б) Самі збираємо гроші на запис. в) Займаюся забивкою драмсів (на всяк випадок, щоб не пролетіти із записом, але згодом хочемо їх замінити живими барабанами) г) Готуємо новий матеріал, який також, можливо, включимо до дебютника, а також відточуємо старий. д) Купуємо нові, кращі інструменти, прощупуємо студії, де нам що в скільки обійдеться, домовляємося щодо проживання під час поїздок тощо.
Ind: Обзавестися грамотним записом теж мало, потрібно грамотно ним розпорядитися. Мені здається, замислюватися з цього приводу можна вже зараз.
Черниш Станіслав: Та все, в принципі, вже вирішено з цього приводу. Постараємося пробити видання запису на кількох лейблах, так щоб вони просто поділили між собою територію. Тобто я маю на увазі росiйський лейбл і закордонний (а то й два). Будемо слати за кордон купу промопакетів. Забомбимо весь UG флаєрами. І постараємося на підтримку альбому підготувати трасу, а вже де вона пройде й чи вдасться все це влаштувати, покаже час.
Ind: Так все ж таки слати за кордон будете. Значить, потрібно цілком відповідати західному рівню, або, маючи мінус-поправку на якість, зобразити щось надоригінальне...
Черниш Станіслав: Не знаю, не знаю. З поправкою на якість спробуємо намалювати щось потужне й розколбасне. Водночас із красивими солянками. Подивимося, яким вийде кінцевий результат. Найголовніше, чого я хочу досягти, так це того, щоб від альбому за милю тягло болем, злом і шаленою енергетикою. Не знаю чому, але ось так: головна ставка тут робиться на вокал. Нема чого просто ричати свій текст, треба його реально наснажити емоціями. Ну й струнні теж спробуємо максимально напористо записати.
Ind: Багато гуртів, у яких був блискучий початок і навіть продовження, пішли на піку своєї кар'єри. Як вам здається, чому так стається? Не може ж бути, що вони вважають, ніби всього досягли.
Черниш Станіслав: Це якась гребана підстава згори. Інакше я цього не розумію. Взагалі, звісно, це повний п…ць, коли знаєш, що твоя улюблена банда вже не існує, і що хтось із її складу після таких шедеврів металу тепер шпендюрить то блюз, то попсу якусь.
Ind: Розкажи детальніше про ваш фестиваль. Це відмінна школа й відчутний трамплін, чи не так?
Черниш Станіслав: Так. З трампліном — це влучне порівняння. Старт було взято в жовтні 2003 року. І ось уже 16 квітня 2004 відбудеться його 3-тя частина. BRUTAL FUCKING Fest — це ще молода, але вже дуже розкручена акція. Усі основні росiйські веб-зіни — наші інфоспонсори. А згодом обстріляємо й подібні інформаційні видання країн ближнього зарубіжжя. Також репортажі з фестів та інформація про нього будуть розміщуватися, та й уже розміщуються, як в електронному вигляді на веб-ресурсах, так і на сторінках fanzine's. Ми прийняли рішення, поки будуть сили й можливість, проводити акцію щоквартально. Основне завдання фесту — розкрутка команд-учасниць по UG, просування металу й очорнення нових, ще не зачеплених душ (і, звісно ж, підтримання вже заражених у стані стагнації), а також наведення мостів між самими музикантами з подальшими виступами в гостях одне в одного. Усі команди, що бажають взяти участь у BRUTAL FUCKING Fest — виходьте на контакт.