Привіт, земляки. Дуже радий дізнатися про те, що ви як і раніше в строю. Перш ніж переходити до вашої історії, представте свій колектив і склад.
Додався клавішник — Дмитро Горнов. В іншому без змін: Сергій Бушмакін — барабани, Ілля Ханжин — гітара, Ігор Куршаков — бас, вокал.
Отже, приводом до підвищеної уваги до вашого колективу передусім є свіжий реліз, якість якого набагато вища за середню. Судячи з усього, ви пройшли через стадію затишшя перед бурею. З чим було пов'язано те, що про вас практично нічого не було чутно довгі роки?
Переосмислювали те, що сталося й відбувається. Накопичували в собі розуміння того, що без рок-н-ролу справді вже неможливо.
А потім з місця в кар'єр, і ви опинилися в одній із передових кузень світового металу в Німеччині, у студії House Of Music з Акімом Кельлером в ролі саундпродюсера. З цього місця детальніше. Як ви прийшли до усвідомлення необхідності роботи за кордоном і яким чином мрії набули реальності?
Захотілося ПРОДУКТУ, розумієш? Щоб УСЕ було чутно, щоб на диску було ІМ'Я людини, яка багато чого досягла в Європі. Ми ж співаємо англійською, росiйській людині нас складно писати, навіть, мабуть, неможливо. Це ж різні менталітети. Початковий варіант демо записали в себе в гаражі, відправили Келлеру, йому сподобалося, запросив, приїхали, записалися.
Вітчизняні гурти, яким довелося попрацювати за кордоном, незмінно дуже позитивно згадують цей досвід, є навіть таке формулювання як "найкращі канікули в житті". Як протікав цей процес для вас, що було найбільш запам'ятовуваним?
Ми теж дуже позитивно згадуємо. «Канікули» не в чистому вигляді, звісно, але щось є від цього справді. Європа, лютий, тепло, трава під ногами, баварське пиво, повсюдна ввічливість... Правда, наприкінці сесії сніг повалив — дуже це запам'яталося: і в них, виявляється, з погодою напруги бувають! )
Чого принципово нового ви навчилися за цю сесію? На ваш погляд, у чому різниця між вітчизняним і фірмовим саундпродюсером?
Навчилися студійної англійської термінології, підправили фонетику, звернула на себе увагу система запису ударних, багато іншого... За гроші європейці видають тобі реальний продукт, за який як мінімум не соромно. Немає відчуття, що тебе розводять (як зрозуміло де) або роблять тобі послугу за твої ж гроші.
Які враження у вас безпосередньо від самого Кельлера? Як він оцінив вашу музику?
Акім — прекрасна людина, чуйний і відповідальний. Абсолютно відсутнє жлобство, характерне для «росiйських метрів». Рівень нас як музикантів його влаштував (одному з гуртів він просто відмовив у продовженні запису після того, як барабанщик сів за ударні). Музика ж йому здалася "a bit old-fashioned for big labels".
Ну і, мабуть, найболючіше запитання — що далі? Закономірним чином гурт має підписатися й сісти на лейбл. Які напрацювання в цьому напрямку? Чи можливе сприяння з боку Кельлера, який має пряме відношення до Nuclear Blast?
У всіх цих напрямках ми зараз і працюємо. )
Переходимо нарешті до самої музики. Вона у вас, власне, як у багатьох колективів, зазнала значних змін. Якщо в середині й на початку 90-х я б провів прямі паралелі з Megadeth, то тепер ви стали ще більш мелодійними й відчутно романтичними, подекуди заїжджаючи в love metal області. Чи пов'язано це з комерційним прицілом, чи все простіше — граєте те, що велить серце, якому, як відомо, не накажеш? Або, стаючи старшими, надаєте перевагу вічним цінностям?
У твоїх запитаннях майже всі відповіді! Точніше я б і сам не зміг сформулювати сукупність чинників, що вплинули на нас при записі останнього диска! Дякую за прекрасне запитання.
Наскільки музикування для вас — хобі, або, навпаки, справа всього життя?
Справа всього життя.
Наскільки, на вашу думку, змінилася вітчизняна важка сцена і що ви про неї загалом думаєте? Запитання до Ігоря: саме ти наприкінці 80-х озброювався крейдою й розписував стіни будинків логотипом АРІЯ, хоча в гурту ще не було настільки яскраво вираженої армії фенів у ті роки. Як ти оцінюєш сучасну творчість АРІЯ family (АРІЯ, КІПЄЛОВ, МАСТЕР)?
Хотів би додати, що поруч завжди красувався й інший напис — Alice Cooper, невже забув?! Вітчизняна важка сцена проходить для мене якось непомітно. Арію продовжую любити своєю дитячою любов'ю (хоча й не слухаю), Кіпєлова, що відокремився, не люблю. Арія — це Холстінін з Дубініним. А Елліс, як і раніше, хвилює й дивує.
Які сьогоднішні музичні пріоритети та вподобання? Чи знаходиться місце екстремальним жанрам?
Слухаємо все. Заздримо представникам екстремальних жанрів за те, що у вас є своя аудиторія, ви її знаєте і вона вас знає! Нам свою доведеться ще знайти.
Ну й ще одне стандартне запитання. Ваші найближчі творчі плани, дуже сподіваюся, що ви не збираєтеся пропадати ще на кілька років. Удачі й успіхів вам у всьому!
Тепер не дочекаєтесь!