Концерту AJATTARA у москві чекали, причому як прихильники похмурої екстремальної музики, так і фани AMORPHIS, засмучені нещодавнім відходом Пасі Коскінена з цього легендарного фінського гурту.
Пасі Коскінен — багатостороння творча особистість. Подивімося на ті проєкти, в яких він коли-небудь був задіяний. Для початку — найвідоміший проєкт. В AMORPHIS Пасі з'явився 1995 року, саме тоді ж гурт разюче змінив свій стиль. Гроулінг Койвусаарі поступився місцем чистому вокалу Пасі. «Elegy» 1995-го, «Tuonela» 1998-го, «Am Universum» 2000-го — від одного альбому до іншого звучання стає легшим. Останній із цих трьох перевантажений електронікою і в низці композицій нагадує танцювальну музику. «Far From The Sun» (2003) став останнім альбомом AMORPHIS за участю Пасі — після туру на підтримку альбому він покинув гурт. Новий вокаліст Томі Йоутсен поєднує і гроулінг, і чистий вокал, водночас цікавий факт: сам Пасі пішов саме через те, що хотів займатися більш екстремальними напрямками важкої музики. При цьому треба мати на увазі, що Пасі завжди поєднував свою роботу в AMORPHIS з іншими проєктами. Гурт SHAPE OF DESPAIR виник 1995 року, на сьогодні гурт випустив три повноформатні альбоми, перший з яких визнано одним із найкращих у жанрі funeral doom. Через рік виник проєкт AJATTARA, де Пасі є гітаристом, вокалістом, автором текстів (усі тексти гурту фінською мовою) та музики. Причому гітарист і засновник AMORPHIS Томі Койвусаарі також узяв у ньому участь і є учасником гурту й досі. Агресивне звучання, неймовірно похмурий блек-дум невдовзі знайшов своїх слухачів. У 2002 Пасі вирішує пожартувати і виникає TO SEPARATE THE FLESH FROM THE BONES — Пасі (тут він знову ж таки гітарист і вокаліст) та ще два товариші «творять» у жанрі ґрайндкор, причому тексти насичені горовою тематикою. Наразі випущено один альбом, загальний час звучання якого 27 з невеликим хвилин, при тому що композицій — 25. Нарешті, зовсім нещодавно Пасі став вокалістом стоунер-гурту MANNHAI й брав участь у турі гурту 2005 року.
Отже, це був третій приїзд Пасі до росії. Двічі він був у складі AMORPHIS, причому за збігом обставин концерт AMORPHIS із новим вокалістом відбувся рівно за два тижні до концерту AJATTARA, таким чином Томі Койвусаарі вдруге за місяць ставав гостем санкт-петербурга та москви.
Концерт відкривав гурт TILARIS. Під час їхнього виступу щиро порадував звук, гурт відіграв 45-хвилинний сет, включно з кавером на AMORPHIS. А от що вже на цьому етапі абсолютно не радувало — поведінка публіки. Людей було небагато, тверезих із кожною хвилиною ставало дедалі менше. Цього дня в «Релаксі», де зазвичай люди воліють пити пиво, майже всі пили горілку, причому в абсолютно неосяжних кількостях. Далі на сцені показалися THE NEVERLAND — на мій подив, відмінно відстроєний звук перетворився на повну кашу, бас-гітара зливалася з гітарою, вокал було чути нечітко. Про публіку тут уже просто варто промовчати. Обстановка вже просто ставала гидкою. Близько половини людей цілком забули, що вони прийшли не змагатися в літрболі, а на концерт. THE NEVERLAND грали близько 50 хвилин.
Після виступу розігрівних гуртів починаються хвилини очікування, протягом яких народ не гає часу й вишиковується в чергу при барі «Релаксу». Нарешті починається налаштування гурту. Після чого музиканти з'являються на сцені, останнім виходить Пасі — виходить у центр сцени, піднімає руки вгору, мовчки вітає публіку, бере до рук гітару й починає грати. Усі, хто в цей момент не напилися вщент, схопилися за вуха — такого мерзенного й огидного звуку не очікував ніхто. На довершення всього Пасі починає співати, але його не чути, оскільки мікрофон не працює — у такому режимі пройшли вся перша пісня й половина другої. Втім, пана Коскінена це, схоже, мало хвилювало, оскільки він перебував у тому самому стані, що й більшість тих, хто стояв по цей бік сцени. Легенда фінської металічної сцени, вокаліст і гітарист Пасі Коскінен був, висловлюючись по-простому, п'яний у дуб. В аналогічному стані перебував і клавішник гурту.
За весь концерт, який тривав хвилиною-двома менше години, Пасі не вимовив жодного слова публіці, за винятком кількох слів фінською мовою, при цьому вмудрившись пару разів плюнути в зал (не зі зла, звісно, — просто він слабо тямив, де знаходиться), кинути в зал недопалок сигарети під час бісу, двічі під час того ж бісу ледь не гепнутися зі своєю гітарою. Втім, «спроби впасти» були й посеред концерту, причому вони були подвійно небезпечні, оскільки клавішник гурту, як уже було сказано, перебував в абсолютно ідентичному стані.
Тепер про те, що грав гурт. Основна частина концерту включала виконання 12 пісень, і тут була повна рівність між трьома альбомами гурту. Було виконано 4 пісні з «Itse» (2001), 4 — з «Kuolema» (2003) та 4 — з «Tihjyys» (2004). На біс було виконано «Ilon Paiva» з однойменного синглу 2004 року.
Чесно кажучи, добірка пісень мені не дуже сподобалася, плюс до всього розпізнавати пісні було дуже важко — Пасі не оголосив жодної з пісень, а звук був настільки жахливим, що впізнавати композиції було не найлегшою справою.
На цьому я звіт закінчу. Єдине позитивне враження — виступ TILARIS. Що стосується пана Коскінена, то те, що він представник народу суомі, не означає, що можна так себе поводити — форменна неповага до публіки. Можливо, Пасі переплутав і забув, що приїхав не в рамках свого ґорґрайндового проєкту. Не менш огидні враження від публіки, яка не вміє себе поводити й п'яна вщент. Загалом суцільне розчарування цей концерт.
**
Підготовка матеріалу — Alan
Особлива подяка за надану акредитацію.
**
Сет-ліст:
1. Verivalta 2. Surman Henki 3. Yhdeksas 4. Sortajan Kaipuu 5. Agras 6. Naaras 7. Tulessa 8. Armon Arvet 9. Katumuksen Kyinen Koura 10. Antakaa Elaa 11. Ikiuossa 12. Haureus
-encore- 13. Ilon Paiva