У серпні–листопаді 2005 року росію відвідали майже всі найвідоміші команди, що почали виконувати дум-дез на початку 90-х, абсолютна більшість яких згодом змінила свій жанр — вперше побували в москві SENTENCED та KATATONIA, AMORPHIS та PARADISE LOST були вже втретє, вдруге москву відвідали TIAMAT. Ще раніше у 2005 році столицю росії вшанували присутністю CREMATORY та LAKE OF TEARS. У 2006 році вчергове утяжеливші свій саунд MOONSPELL втретє виступили в росії, зібравши дивовижно велику кількість людей. У вересні 2006 LAKE OF TEARS повернулися і дали цілу серію концертів в Україні та росії.
Список вражаючий, у ньому не вистачає хіба що двох гуртів — MY DYING BRIDE, єдиних вірних дум-металу з усіх перелічених, та ще одного гурту… Насправді, якщо дати мою преамбулу будь-якій людині, що слухає подібну музику, вона миттєво скаже, що не вистачає тут чудового англійського колективу з Ліверпуля, який записав перші демо-записи аж у 1990 році, в 1993 та 1995 випустив розкішні дум-металічні альбоми, а пізніше по суті змінив свою стилістику та звучання — відтоді вийшло ще 5 альбомів, кожен з яких чудовий по-своєму. Гурт миттєво впізнається за фірмовими клавішними партіями, запам'ятовуваним вокалом, меланхолійним настроєм та неповторною атмосферою. ОТЖЕ, 22–23 ВЕРЕСНЯ РОСІЮ ВПЕРШЕ ВІДВІДАВ ГУРТ ANATHEMA.
Це той випадок, коли про концерт було відомо ще за 4 місяці! Ажіотаж у численних шанувальників колективу з'явився одразу. Як підсумок — незадовго до початку концерту 22 вересня черга до клубу «Точка» вишикувалася мало не до Ленінського проспекту. Ну а з цього моменту по порядку. Представники TheMetalList.com в особі вашого покірного слуги та пана McAllen'а були біля клубу близько 5 вечора. Прес-конференцію було затримано через низку проблем, проте, опинившись у чіл-ауті «Точки», всі забули про це.
Бувають пафосні гурти, бувають нудні у позаконцертному спілкуванні, а бувають безпосередні, з абсолютною відсутністю гонору та неймовірно дружньо налаштовані. У чіл-ауті напівлежачи сиділи брати Вінсент, Деніел та Джеймі Кавана (гітарист-вокаліст, гітарист та басист гурту), між Джеймі та Вінсентом примостився клавішник Лес Сміт, ще одна родина у вигляді Джона Дугласа (ударник колективу) та Лі (бек-вокал) — ось він, гурт ANATHEMA.
Перше, що зробив Деніел — він узяв левову частку пива, що стояло на столі перед музикантами, і віддав його журналістам, після чого понад півгодини саме він відповідав на основну масу запитань. Гурт у пошуку лейбла; як тільки лейбл буде знайдено, слідуватиме черговий студійний реліз; музиканти дуже хотіли б побувати у США і виступити там; самі вони оцінюють свій рівень популярності на батьківщині — в Британії — нижчим, ніж в інших країнах; були питання про Даррена Вайта. Деніел сказав, що вони мало спілкуються з MDB, водночас підтримують дружні стосунки з Ніком Голмсом із PARADISE LOST; про назву гурту було сказано так: «та маленькі ми тоді були, а потім уже змінити нереально було». Ну а тепер кульмінація прес-конференції — на запитання, чи не ображає сімейство Кавана сімейство Дугласів, Лі стверджує, що ще й як ображають, Вінсент несподівано зі своєї напівлежачої пози мало не привстає, дивиться в блокнот і видає «Не пізді» — попри англійський акцент, вимовлено цей вираз було вірно. Прес-конференція призупинилася природним чином, оскільки людям потрібен був час, щоб оговтатися від підступного сміху. На моє запитання, які ще лайливі вирази знає Вінсент, мене наче на замовлення відправили на чудові три літери. Ось у такому дусі проводилася прес-конференція. Це було вельми несподівано. Що особливо треба відзначити — наявність нормального перекладача, який був знайомий із творчістю гурту і розбирався в металічній музиці. На тлі прес-конференцій, що перетворювалися на сміхопанораму через те, що перекладачі знали і рок-музику, і англійську однаково погано, це був дуже приємний факт. Після завершення журналісти окупували Деніела та Вінсента, і меншою мірою всіх інших, з проханнями дати автограф та сфотографуватися.
Весь цей час до залу прибував народ. Виступ розігріву було скасовано; через деякий час, коли людей уже було вельми і вельми чимало, організатор концерту вийшов на сцену і сказав, що концерт ось-ось почнеться і затримується у зв'язку з тим, що великі черги при вході в клуб, оскільки величезна кількість людей хоче побачити гурт.
У підсумку перший ярус клубу був забитий просто до відмови, навіть на третьому (на який вільний вхід) було чимало людей, люди сиділи на «підвіконнях», стояли на всіх сходах, шукали місце, щоб було краще видно, але при цьому можна було не перебувати в основній масі перед сценою. Аншлаг, що тут ще казати — понад тисяча людей, і всі з нетерпінням чекають виходу музикантів. Нарешті звучить інтро, музиканти з'являються на сцені. І на загальне ліковання звучить соль-мінорна мелодія, більш відома як «Shroud Of False» з альбому «Alternative 4» 1998 року — невеликий вступ до того альбому, але з вокальною частиною, і тут перше невелике розчарування, мабуть, єдине в цей чудовий день — звук, м'яко кажучи, нерівно звучить у різних частинах залу. А тим часом починається інструментальна частина «Fragile Dreams». Вже на той момент особисто я відчув якусь неповторну атмосферу, яку я ніколи не відчував на студійних записах. Це було доповнено шикарним світловим оформленням. Як і на альбомі, «Fragile Dreams» переходить у «Empty», і вінчає початкову стадію концерту «Lost Control» — на відміну від досить різкої «Empty», під час цієї тихої повільної й похмурої пісні, чимала частина якої проходить виключно в клавішному супроводі, виразно можна було чути, як абсолютна більшість залу підспівувала, особливо на приспіві.
Наступний «блок» уже з останнього альбому — «A Natural Disaster». До речі, не можна не сказати, що близько половини концертного часу Вінсент провів з акустичною гітарою (хотілося б вірити, що колись Вінсент та Деніел дадуть у москві акустичний концерт, благо досвід у них у цій справі великий, а музика гурту абсолютно геніально і неповторно звучить в акустичному супроводі). Після короткої «Balance» звучить «Closer», під час якої Вінсент підходить до ще одного синтезатора (окрім двох у клавішника) і спеціально встановленого мікрофона над ним — у підсумку виникав ефект електронного спотворення голосу, так само як і на альбомі.
На сцені з'являється Лі Дуглас і виконує «A Natural Disaster» — красиву пісню, написану в манері старого американського блюзу. Вона залишається на сцені, щоб заспівати ще одну пісню — «Everything», нову композицію, яка вже досить давно доступна в Інтернеті; вона викладена самими музикантами, які просили придбати цю композицію за символічну суму і таким чином підтримати гурт у складній ситуації, коли лейбл розірвав з ними контракт. Виконання цього психоделічного шедевру — найчарівніший момент особисто для мене.
Далі звучить «One Last Goodbye», приклад чудового звучання з акустичною гітарою; пісня закінчується — і під крики залу, що допомагає йому, Вінсент читає речитатив до «Hope» з «Eternity» 1996 року — красивої композиції, що будується на безперервному соло-мотиві гітари. Урочиста кінцівка, за якою слідує титульна композиція з альбому «Judgement» 1999 року; нагадаю, що композиція будується на нарощуванні звуку та темпу, але їй не судилося бути дограною до кінця — стрімка частина органічно перетекла в «Panic» — одну з найшвидших і найагресивніших композицій гурту; концертне виконання її — це просто щось. Неповторна енергія — на студійному записі вона звучить не так люто й жорстко.
Меланхолійна й протяжна «Flying» з останнього альбому завершила основний сет-ліст, проте музика не припинилася — весь час перед бісом продовжував звучати фінальний мотив, тоді як сцена, забарвлена синім освітленням, порожніла.
Біс почався з «Angelica» з альбому 1996 року, що було бурхливо зустрінуто шанувальниками старої творчості колективу; на наступній же пісні любителі старої ANATHEMA просто вибухнули, причому одразу ж — зі вступного гітарного соло, оскільки прозвучав головний хіт раннього періоду гурту — «A Dying Wish» з альбому «Silent Enigma» 1995 року, зрозуміло, в новій версії, з чистим вокалом, але водночас атмосфера нікуди не зникла. Ще одна нова пісня — «Simple Mistake», написана в канонах прогресив-року, і за нею слідує зовсім стара пісня — з найпершого альбому гурту 1993 року «Serenade» — назва цієї пісні «Sleepless». Слідом за нею — завершальна концерт «Comfortably Numb» — кавер пісні PINK FLOYD з другого диску знаменитої «Стіни».
Концерт закінчено. Понад тисяча людей з трудом виходить із залу, але в усіх на обличчі посмішка та радість — концерт був просто казковим. Непередавана атмосфера і загадковість, чарівне відчуття були протягом усього сейшну. Сподіваймося, що гурт у наступних турах незмінно включатиме до графіку нашу країну. **
Підготовка матеріалу — Alan Фоторепортаж з концерту — McAllen
Особлива подяка компанії Delta Mekong Concert та особисто Володимиру і Леоніду за надані акредитації /а також за відсутність часового обмеження на фотозйомку!/
**
**Сет-ліст:**1. Intro 2. Shroud Of False 3. Fragile Dreams 4. Empty 5. Lost Control 6. Balance 7. Closer 8. A Natural Disaster 9. Everything /new song/10. One Last Goodbye 11. Hope 12. Judgement / Panic 13. Flying -encore-14. Angelica 15. A Dying Wish 16. Simple Mistake /new song/ 17. Sleepless 18. Comfortably Numb
Прес-конференція; Ми (Alan, McAllen) з музикантами
КОНЦЕРТ
Особлива подяка Delta Mekong Concerts та особисто Володимиру і Леоніду за надані акредитації