Отже, нижче мені належить написати звіт про концерт АРІЇ, присвячений її 20-річчю. Відступлю від звичної практики й не писатиму історію гурту та основні етапи його становлення — всім вони й так відомі. Мабуть, більше половини людей, які живуть у цій країні й слухають важку музику, починали з цього гурту; я не беру до уваги старше покоління, яке з BLACK SABBATH і DEEP PURPLE пізніше зацікавилося металом. Лаяти чи хвалити гурт безглуздо. Звісно, можна зараз сказати, що й рифи примітивні, і соляки не надто цікаві, і тексти переважно переклади текстів західних гуртів, і пафосу у гурту забагато — і все це буде чиста правда. Водночас, ідучи на концерт 8 жовтня, я відчував певну ностальгію; щоправда, майже вся вона вивітрилася, коли я під'їхав до станції метро «Спортивна».
Чим це пояснюється, складно сказати, але, побачивши натовпи відданих фанів Арії, відчуття я зазнав не найприємнішого. Люди різних віків, по-різному одягнені, з різним настроєм, але особливо вирізнялися 15-16-річні підлітки, насамперед своєю активною демонстраційною поведінкою, викликаючи загалом поблажливі усмішки у решти. Мерчандайзинг гурту виднівся на 80% ідучих; вже на виході перед ескалатором стояли кілька співробітників МВС, на виході їх було ще більше. Вийшовши, я у загальній масі рушив до палацу спорту «Лужники», де й проходив концерт. Шлях лежав не найближчий, але заблукати було неможливо. Нарешті ворота Палацу спорту, вкрай дивно розташовані черги, що ведуть незрозуміло куди; пізніше стали помітні невеликі залізні огорожі, де співробітники все тих же органів пропускали по одному — перевіряючи наявність квитків і вміст особливо великих сумок. Наступний пост був на вході у сам палац спорту. Саме там і відривали контрольну смужку у квитків. Після чого через кілька метрів третій КПП — рамка з металошукачем. Нарешті далі належав підйом нагору — на безпосередньо трибуну, біля якої знову ж стояла жінка й перевіряла відповідність номера сектору на квитку.
Зайшовши всередину, я зайняв своє місце — найвіддаленіше від сцени, яке тільки могло бути — відстань десь 80 метрів, сцена видна дуже слабо, хоча, чесно кажучи, я був не дуже засмучений. Трибуни були вже зайняті відсотків на 70 (час був десь 7-а, офіційно концерт починався саме о цій годині). Те, що зі щілин у стінах сильно дує, я усвідомив не одразу (до цього я необачно зняв куртку, забувши, що в Лужниках доволі холодно), але досить швидко. Місце, де я сидів, не вирувало енергією фанів, а ось у танцпартері, гадаю, був окріп.
Тепер про публіку, ще раз про неї рідну — що вони кричали: на першому місці цього дня були крики «Кіпєлов», на другому — «Арія», на третьому — «Дєцл лох». Десь о пів на восьму, а може трохи раніше, у залі погасло світло, а на сцені навпаки почалася світлова гра, і невдовзі на ній опинилися 5 людей. Називати їх нема сенсу; Беркут проспівав Happy Birthday, після чого запросив на сцену Сергія Мавріна. Зазначений персонаж одразу вибіг, виголосив деяку кількість прочуттєвих (наскільки щирих — ось це не знаю) слів, назвав АРІЮ «гуртом №1» і заявив, що вітати гурт буде не один, а з гуртом МАВРІК. Виконав гурт три пісні — «Хранитель», «Пока Боги Спят», а на завершення була «Мать россия». Непогано; новий вокаліст замолодий, те, що вокал ще не окріплий, занадто чути — і справа тут не у віці: ми всі чудово пам'ятаємо, що Міхаель Кіске заспівав на першій частині Keeper.., коли йому було лише 18 років. Але в даній ситуації голос ще не зовсім сформувався, при цьому потенціал є і вельми гарний. До самого Мавріна жодних претензій немає — відмінно відіграв усі свої соляки. Особисто мені зіпсувала враження «Мать россия», причому самим фактом свого існування. Мене як великого шанувальника IRON MAIDEN ця пісня, крім як образити, не може — настільки зухвалий плагіат на велику пісню «The Number Of The Beast» у куплетній частині засмучував мене завжди.
Після завершення сету МАВРІК наступним «покликаним» гуртом був МАСТЕР; тут, власне, нічого дивного. Були виконані чотири пісні — другою виконувалася «С кем ты», спочатку пісня АРІЇ з однойменного другого альбому гурту; далі «Кресты». На фініші була виконана пісня, що щиро порадувала мене: Грановський та решта музикантів зіграли пісню, однойменну з назвою колективу — пісню, написану в тому жанрі, робота в якому вдавалася гурту найкраще. На жаль, останніми роками гурт майже забув, що може грати дуже непоганий треш.
Ну а тепер про основну подію вечора — самі «Арійці». Отже, все почалося з Інтро — складалося воно з відеоряду та інструментальної підбірки з композицій гурту — «Мания Величия», «Тореро», «Штиль» та «Потерянный Рай». Причому відеоряд викликав найбільше пожвавлення, коли пішли фотографії Кіпєлова. Зала, до речі, продовжувала скандувати його прізвище практично увесь цей час, а ось Артур Беркут криків на свою честь цього дня так і не дочекався. Інтро завершується, невеликий феєрверк — і гурт починає концерт із пісні «На служении Силе Зла». Далі «Волонтер», і слідом за ним Беркут вітає публіку й оголошує «А зараз… Колізей». І справді звучить ця композиція з останнього альбому гурту, нерозривно пов'язана з фільмом «Гладіатор». Невдовзі прозвучала наступна композиція з цього альбому — цього разу титульна — «Крещение Огнем». Перед початком Беркут запалив факелом вогні на верхній сцені, і виступ продовжився. Для наступної пісні він з'явився у балахоні, за яким стало зрозуміло, що виконуватиметься «Палач» — так і сталося.
Невелика зміна дислокацій; Холстінін, Удалов, Дубінін і Беркут переходять на один бік сцени. Після чого справа з'являється Маргарита Пушкіна й вітає гурт — мабуть, найнеоднозначніший момент концерту. Після привітань прозвучали такі слова: «Хлопці, я вас справді дуже всіх люблю, дякую, що ви мене терпите, з усіма моїми… ось я інколи на бік ходжу, до Кіпєлова наприклад» — у залі мало не буйство при цьому прізвищі. Далі ситуація стає ще гіршою, оскільки Пушкіна вимовляє, що «Валерія Олександровича тут немає, на жаль, сьогодні, він не зміг, у нього концерт в Орлі, він слухається свого менеджменту» — смішно та й годі. Так що красиво вибратися не вийшло — тільки, здавалося, крики «Кіпєлов» затихли, тепер усе почалося заново.
Гурт займає позицію, що нагадує кліп EAGLES «Hotel California» — у супроводі акустики виконуються «Беспечный Ангел» і «Осколок Льда». Досить душевно, треба сказати; гарно вийшло, і саме в той момент особисто я міг для себе сказати вже напевно, що вокал Артура Беркута нічим вокалу Кіпєлова не поступається; розмови багатьох, що без Кіпєлова це не концерт — позбавлені сенсу.
На сцену запрошується М. Покровський, який грає на синтезаторі всім відому композицію «Мания Величия», яка ось уже багато років є традиційним Інтро на концертах гурту.
Тоді як грала акустика, верхня частина сцени закрилася; тепер же вона знову постала на загальний огляд, і всі побачили оркестр. Навіть здалеку можна було зрозуміти, що диригує ним усе той же блазень, який кілька років тому зображував стриптиз на НАШЕСТВІЇ — Костянтин Крімець зі своїм оркестром Ґлобаліс. Цього дня його поведінка по суті була з тієї ж серії: у костюмі короля він стояв обличчям до зали й виконував колові рухи руками, ще й підтанцьовуючи. У мене є думка, що насправді диригуванням займається перша скрипка; просто в іншій ситуації оркестр наданий сам собі, а грали вони не так уже й погано, що за останньої ситуації малоймовірно. Виконується «Антихрист» в інструментальній версії — пісня оркестрована відмінно, навіть трохи дописана. У супроводі оркестру були виконані «Штиль» і «Тореро», причому під час останньої до гурту приєднується А. Грановський. Оркестр іде, музиканти теж; залишається лише Беркут, який виконує «Там Высоко», до мого великого здивування, сам собі підігруючи на клавішних.
«Прощай Норфолк», і наступна за нею «Зомби» — за вимогами Беркута «ЗОМБИ!» кричали всі три трибуни Палацу спорту послідовно. Потім «Ночь Короче Дня» і «Герой Асфальта»; вкотре на сцені Маврін.
Починається «Небо тебя найдет», але буквально після першого куплету звучать рифи «Ангельской пыли», яка переростає у «Кровь за кровь» — чесно кажучи, не надто розумно, на мій погляд: цю пісню багато хто вважає найкращим твором АРІЇ, вона подобається навіть багатьом антипоклонникам гурту. Було виконано один куплет, приспів і наступна за ним повільна лірична частина пісні; на цьому мікс не закінчився — звучить частина «Обмана», і завершується збірна солянка уривком із «Баллады о Древнерусском Воине».
Основна частина зіграна; від моменту початку концерту минуло без кількох хвилин дві години. Після нетривалого енкору гурт знову на сцені. Беркут співає «Улицу Роз», і завершується концерт (тепер уже назовсім) цілком логічно — «Воля и Разум», яка виконується за участю Большакова й Мавріна.
Звучить Аутро — все та ж «Мания Величия».
Незалежно від ставлення до гурту, концерт відмінний з усіх позицій. Вдало спланований, дуже красиво зроблений, практично без накладок. Я кажу про видовищну сторону. Тепер про музичну — Холстінін відверто кілька разів злажав; рифи Удалова теж неодноразово звучали вельми нечітко. Ось до кого немає жодної претензії — так це Артур Беркут, блискуче відспівав увесь концерт.
Оркестр виявився вельми до речі — якщо, звісно, не рахувати пацієнта 6-ї палати як диригента. Сет-ліст загалом дуже й дуже непоганий — справді найкращі пісні за 20 років. Впродовж усього концерту оператори їздили й знімали все, що відбувалося на сцені, тож вельми ймовірний випуск концертного DVD, який, до речі, раджу купити, незалежно від ставлення до АРІЇ, оскільки концерт був відмінний.
Про декорації я свідомо мовчу. Лео Хао як завжди на висоті.
По суті, ось і все, що можу сказати про цей концерт. До гурту я на сьогоднішній день ставлюся більш ніж прохолодно; можливо, будь я фаном, я б описав видовище більш емоційно й барвисто.
**
Підготовка матеріалу — Alan
Особлива подяка за надану акредитацію.
**
Сет-ліст:
Intro (Мания Величия/ Тореро/ Штиль/ Потерянный Рай/ Мания Величия)+ Video На Службе Силы Зла Волонтер Колизей Раскачаем Этот Мир Крещение Огнем Палач Промова М. Пушкіної Беспечный Ангел Осколок Льда Мания Величия на синтезаторі (К. Покровський) Антихрист (інструментал у виконанні оркестру) Штиль Тореро (за участю Грановського) Там Высоко (вокал і клавіші) Прощай Норфолк Зомби Ночь Короче Дня Герой Асфальта (за участю Мавріна) MIX (Небо тебя найдет/ Ангельская пыль/ Кровь За Кровь/ Обман/ Баллада О Древнерусском Воине)
Encore: Улица Роз Воля и разум (за участю Большакова й Мавріна) Outro (Мания Величия)