Насамперед прослухайте… трек Black Sabbath з однойменного альбому однойменного гурту. Це, так би мовити, для зарядки атмосферою. Саме цей гурт і, насамперед, цей альбом багато в чому послужили основою для цілого стилю — Doom Metal. Взагалі, коли ми вимовляємо це словосполучення, то насамперед думаємо про ранніх ANATHEMA, PARADISE LOST, KATATONIA та низку інших гуртів. Майже всі ці гурти на початку 90-х грали дез-дум, пізніше помітно змінилися в бік «чистого» думу, а далі пішли в такий собі atmospheric rock. З гуртів цієї хвилі вірними жанру залишилися хіба що MY DYING BRIDE. Але жанр дум-метал виник набагато раніше, коли він ще не запозичував елементи дез-металу з тієї простої причини, що дез у той період також лише зароджувався. Це середина 80-х; саме тоді у Швеції з'явився гурт, який більшість вважає засновниками думу як такого — це 5 людей, що назвали себе CANDLEMASS. У 1986 році вони випускають перший альбом. Усього 6 пісень, але абсолютно унікального звучання. Повільні, надзвичайно важкі рифи, що звучали контрастом для того часу, коли у розквіті спід і треш, і більшість гуртів змагаються у швидкості. Музику й тексти пише засновник гурту та бас-гітарист Лейф Едлінг. Після цього альбому у гурті, окрім Лейфа, залишається лише гітарист Матс Б'єркман. До гурту приходить новий ударник Ян Лінд, новий гітарист Ларс Йохансон і, звісно ж, вокаліст Мессайя Марколін. Невдовзі виходить диск «Nightfall». Наступний альбом «Ancient Dreams» зробив гурт відомим — гурт стали запрошувати на кращі фести Європи, тисячі альбомів розходяться серед численних прихильників. Після альбому 1989 року «Tales Of Creation» наступного року записується концертник. Незабаром у гурті починаються проблеми; на альбомі «Chapter VI» Messiah відсутній, окрім найсильнішого унікального вокалу також зникає й якась дивовижна атмосфера в музиці; невдовзі гурт розпадається. Музиканти займаються власними проєктами; гурт знову відроджується через 5 років, випускаючи 2 альбоми, які знову ж не йшли в жодне порівняння з альбомами 80-х. У 2001 році перевидаються ранні роботи гурту, і невдовзі класичний склад CANDLEMASS знову постає перед прихильниками думу. У 2002 р. виходить концертник, на якому виконуються хіти 80-х років; через три роки після возз'єднання нарешті з'являється і нова студійна робота — диск названий CANDLEMASS, на його обкладинці практично нічого не міститься, крім хреста посередині. Альбом повертає нас до тієї музики, яку Лейф Едлінг робив 16 років тому; за духом альбом найбільше схожий на «Tales Of Creation». Вийшов він на такому лейблі-гіганті як Nuclear Blast. Незабаром починається тур, і в один прекрасний момент повідомляється, що гурт виступить у росії. Концерт дійсно відбувся 26 серпня у СДК МАІ.
Ну а тепер про сам концерт. Перше, на що могли звернути увагу ті, хто зайшов до зали, — величезні білі хрести, поставлені на сцені; саме на їхньому тлі проходив виступ гурту. Концерт розпочався з невеликим запізненням; на сцену «пробралися» музиканти, барабанщик зайняв своє місце зверху, і без жодних інтро заграли найпотужнішу відкриваючу композицію з останнього альбому «Black Dwarf». І ось на сцені він… Повний, вже не юний «божевільний монах» Messiah Marcolin у своїй незабутній чорній рясі. Ця композиція, що за стилістикою є надзвичайно утяжеленим хеві, блискуче відкрила цей концерт. Загалом упор цього дня робився на останній альбом і на Nightfall. Наступною піснею звучала Mirror Mirror, а далі пісня з найпершого альбому гурту Solitude — не можна не зазначити, що у виконанні Марколіна пісня звучить колоритніше. Звучать «Copernicus» і швидкісна «Born In A Tank» — ще дві пісні з останнього альбому. Стандартна ситуація для СДК МАІ — проблеми зі звуком у перші 10-15 хвилин; на цих піснях звук уже остаточно вирівнюється. Цього дня це особливо складно — Марколін володіє найпотужнішим вокалом, але водночас і музиканти грають дуже важко; вкрай рідко з таким звучанням гітар у металічній музиці поєднується чистий вокал, CANDLEMASS — виняток.
Далі йде «Under The Oak» — пісня з першого альбому гурту, переспівана Марколіном на «Tales Of Creation»; за нею, ймовірно, найсильніша пісня з останнього альбому «Seven Silver Keys» і ще один хіт, дивовижно красива композиція «At The Gallows End» — вона і наступна за нею «Samarithan» ніби спеціально були написані Лейфом, щоб показати, як Марколін управляється з верхніми нотами.
«A Sorcerer's Pledge» вінчала основну частину концерту; на альбомі наприкінці цієї пісні присутній жіночий вокал, який співає мелодію без слів — Мессайя змусив залу співати цю мелодію. Гурт іде, але лише для того, щоб невдовзі знову повернутися.
Енкор — це щось вражаюче: гурт знову на сцені у майках із написами СРСР, росія, москва — іншими словами, продукцією Арбату — і в такому вигляді відігруються The WELL OF SOULS і Dark Are The Veils Of Death. Гурт іде зі сцени, у залі вмикається світло, народ починає поступово виходити із зали, проте не припиняє скандувати «CANDLEMASS!!!» — і раптом усі розуміють, що енкорів буде два, оскільки знову чутні рифи музикантів; уже порядком утомлені, вони знову виходять на сцену. Другий біс був явно не запланований (світло у залі не гасне); гурт робить останній подарунок москві цього дня — звучить Bearer Of Pain, і тепер уже концерт дійсно завершений.
Загалом один із найрозкішніших концертів цього року. Красивий, емоційний, цікавий у всіх відношеннях — нарешті російські прихильники гурту змогли наживо почути ці найважчі гітарні рифи Лейфа й Маппе, захоплюючі сольні партії Лассе й вражаюче вібрато Мессайї Марколіна. Те, що ця людина витворяла на сцені — окрема розмова: то він утікав за сцену й знову буквально вискакував, то з'являвся нагорі разом із барабанщиком, ну і, звісно ж, головне — його вокал, який багато хто ставить в один ряд із ДІО, Адамсом, Кінґ Даймондом та іншими легендарними вокалістами важкого року.
Концерт примітний також принципово ввічливою й розсудливою публікою. Стейдждайверів по суті не було; у залі було десь 500 людей, ніхто не кидався одне на одного. Messiah бігав і тиснув руки, при цьому ніхто із зали не заважав йому, і взагалі виступ належить до тих, куди люди прийшли не активно відпочивати, а слухати музику колективу. Загалом і вікова група в даній ситуації була нестандартною — аудиторія 15-16 років практично була відсутня.
Невдовзі на офіційному сайті з'явився звіт Лейфа Едлінга про перебування у москві — зокрема, він зазначив, що в рамках цього туру це був найдовший концерт, що тривав півтори години. Загалом басист і лідер гурту більш ніж позитивно відгукується про минулий концерт і дні перебування у москві. По-справжньому обнадійливо виглядає фраза «In all we had a great time in russia and I'm sure we'll be back next year.»
Повний текст звіту Лейфа ви можете побачити на офіційному сайті гурту, перейшовши за цим посиланням.
Особлива подяка за надану акредитацію.
Підготовка матеріалу — Alan
Сет-ліст:
1. Black Dwarf 2. Mirror Mirror 3. Solitude 4. Copernicus 5. Born In A Tank 6. Under The Oak 7. Seven Silver Keys 8. At The Gallows End 9. Samarithan 10. A Sorcerer's Pledge
Encore 1: 11. The WELL OF SOULS 12. Dark Are The Veils Of Death
Encore 2: 13. Bearer Of Pain