Цей звіт писати буде складно. Причина — буду дещо суб'єктивним. З іншого боку, те, що Ронні Джеймс Діо є одним із найгеніальніших людей за всю історію рок-музики — не більше ніж об'єктивний факт. Трохи історії. Ронні Падована народився у 1940 році; з хард-роком він пов'язаний із початку 70-х. Якось в одному інтерв'ю він заявив, що може здатися дивним, але виконання важкої музики впродовж 30 років абсолютно не набридло йому. Граючи у гурті ELF, Діо (саме з цим псевдонімом він увійшов в історію рок-музики) з товаришами був помічений у 1975 році Річі Блекмором, який нещодавно пішов з DEEP PURPLE. Незабаром майже повним складом гурт ELF стає RAINBOW. Попереду було три альбоми; другий із них («Rising») зробив гурт відомим, а на наступному альбомі «Long Live Rock'n'Roll» ми можемо почути хіти важкої музики, що назавжди стали такими — однойменну композицію та «Kill The King». Блекмор завжди був авторитарним лідером у своєму гурті й щоразу міняв склад музикантів; унікальний вокаліст протримався довше за інших, але після того як гурт переселився до США, стосунки зовсім зіпсувалися, і Діо покинув гурт. Поневірявся він недовго, оскільки в цей же час BLACK SABBATH покинув Оззі Осборн. Нова глава в історії Діо — «Heaven and Hell» та «MOB RULES» — два студійні альбоми з цим найвеличнішим гуртом. У 1982 році було видано концертник, і невдовзі Діо залишає гурт. На цей момент ця людина вже стала символом хард-року, та й у всій рок-музиці конкуренцію йому складав, мабуть, лише Фредді Мерк'юрі. Гурт, який заснував Ронні, отримав просту назву — DIO. У 1983 році був записаний перший альбом — «Holy Diver» — звучання помітно утяжелилося; відтоді Діо виконує хеві-метал (до речі, аналогічна ситуація відбулася й з Оззі). Альбом з'явився в той час, коли NWOBHM переживав розквіт; IRON MAIDEN вже встигли випустити «The Number Of The Beast», у цьому ж 1983 році світ почув від них «Piece Of Mind», а OZZY випустив «Bark At The Moon». Факт у тому, що дуже велика частина людей вважає перший альбом DIO неперевершеним шедевром металічної музики. А якщо говорити про майбутню творчість самого колективу, то, мабуть, нічого кращого за «Holy Diver» вони не записали. Наступні 4 роки гурт працює неймовірно інтенсивно, випускаючи по альбому на рік — «The Last In Line», «Sacred Heart», «Intermission», «DREAM EVIL». Після невеликої перерви (у 1987 р. Ронні розпустив гурт, а в 1989 знову зібрав) у 1990-му з'явився «Lock Up The Wolves». Цей альбом вже вельми відрізняється від попередніх, і невдовзі Ронні вирішує кардинально змінити звучання. Але спочатку це відбувається на платівці BLACK SABBATH 1992-го — «Dehumanizer». Після релізу невдовзі Діо знову залишає батьків важкої музики. Новий альбом DIO побачив світ у 1993-му — це «Strange Highways». Ну а наступна платівка («Angry Machines», 1996) і зовсім унікальна. Назвати звичайним хеві це неможливо — причому ні музику, ні звучання. Альбом дуже похмурий, при цьому дуже важкий; на жаль, він залишився не оціненим по гідності. Через два роки з'являється концертний реліз — «Inferno-The Last In Live» — по суті бест-програма з упором на ранню творчість і деякі пісні періоду RAINBOW. Наступного року Діо бере участь у ювілейному концерті DEEP PURPLE, і того ж року відбувся його перший візит до росії. Починаючи з наступного року, несподівано для всіх, гурт знову повертається до активної студійної роботи, причому в музичному плані звертаючись до коріння. Після концептуальної «Magica» у 2000 були «Killing The Dragon» 2002 та останній на сьогоднішній день студійний реліз гурту «Master of The Moon». У рамках туру, присвяченого цьому альбому, гурт удруге відвідує росію.
2005 рік — гурт вирішує влаштувати тур, у рамках якого виконуватиметься цілком дебютний альбом «Holy Diver», а також найкращі пісні Ронні Джеймса Діо з інших альбомів; при цьому в рамках туру не виконувалися пісні пізніше 1984 року. Відомості, що Діо знову з'явиться в росії, з'явилися ще раніше. Причому вже тоді йшлося про те, що буде влаштований масштабний тур. Так і сталося; відвідавши безліч міст російської провінції, 23 вересня 65-річний вокаліст зі своїм гуртом (Скотт Уоррен — клавіші, Саймон Райт — ударні, Руді Сарзо — бас, Крейг Голді — гітара) дістався й до москви, де дав концерт у ДК Горбунова. І тепер детальніше про цей незабутній вечір.
Черга біля ДКГ того дня вишикувалася змією; те, що буде аншлаг, було зрозуміло задовго до початку концерту. Спочатку новина про те, що DIO виступатимуть на цьому майданчику, викликала негативну реакцію — всі очікували побачити його на малій спортивній арені Лужників, але так чи інакше концерт пройшов саме у ДК Горбунова; при цьому можна сказати, що люди у прямому сенсі слова стояли у дверях. У партері й на балконах загалом, мабуть, було три — три з половиною тисячі людей. Народ збирався у залі з початку восьмої. Але перед головною подією вечора перед публікою постав розігрів в особі гурту ТЕАТР ТІНЕЙ. Мабуть, будь-який розігрів на цій стезі виглядав би невдало — та ж ситуація була і з цим колективом: тщетні спроби вокаліста завести залу так і не увінчалися успіхом. Сказати, що в залі реагували холодно — не сказати нічого; більш підходить слово «ніяк». У перервах між піснями замість оплесків у залі хором кричали «ДІО». Гурт виступав десь із пів на восьму до початку дев'ятої; коли гурт завершував виступ, реакція була вельми бурхливою (всі зраділи). Впродовж виступу гурту був жахливий звук, зовсім не характерний для ДК Горбунова.
Гурт іде, і починається довга процедура налаштування; виходить кілька людей, перевіряють гітари, клавіші й барабани, потім хвилин десять відстроюють монітори. Нарешті, час — 20:23, у залі гасне світло, величезне панно ззаду повторює обкладинку «Holy Diver». На сцені з'являється ударник, басист, гітарист і клавішник; звучить невелике інтро, після чого музиканти починають грати — це Tarot Woman з другого альбому RAINBOW — ще 20 секунд, і на сцену швидкими кроками виходить стрункий чоловік невеликого зросту у шкіряних штанах, шкіряній сорочці й накидці бузкового кольору, водночас чудово виглядаючий і неймовірно пластично для свого віку рухаючийся. Але найголовніше — у його руках мікрофон і він геніально співає, співає так, як більшість вокалістів не співають у свої тридцять років. Під оглушливі оплески завершується ця знаменита пісня, і звучить The Sign Of The Southern Cross — пісня саббатівського періоду з «MOB RULES». Чесно кажучи, складно згадати, щоб фронтмен команди був більш дружелюбний до публіки — Діо постійно тиснув руки, чудово спілкувався із залою; все це поєднувалося з надзвичайним артистизмом, притаманним цій людині. Звучать «One night in the city» та «Evil eyes», після чого Діо завмирає перед залою, показуючи обома руками козу — саме він уперше став застосовувати цей символ на рок-концертах.
Невелика перерва, вступна промова Діо — він каже, що в рамках цього туру грається весь їхній дебютник, після чого зникає зі сцени, і несподівано перед глядачами з'являється великий екран, на якому проходить приблизно такий текст: «Планета Земля… 1983 рік… Імперія зла діско править світом, але буде зруйнована армадою Dio» — і ще кілька рядків, точно відтворити які я не можу; факт у тому, що наприкінці йдеться про порятунок людства і про те, що настав час Holy Diver — і далі йде невеликий анімаційний сюжет, зроблений за допомогою тривимірної графіки. В підсумку постає великий демон, ідентичний зображеному на обкладинці альбому, який починає метати блискавки, і невдовзі його голова перетворюється на голову Діо, який вимовляє назви пісень альбому. На цьому сюжет завершується.
За хвилину на сцені знову з'являється гурт і починає грати від і до цей чудовий альбом. «Stand Up And Shout» плавно перетікає у титульну композицію альбому «Holy Diver»; у фіналі вона бурхливо підтримується залою, після чого весь гурт знову йде, але на сцені залишається Саймон, який відіграє соло на ударних, яке у свою чергу перетікає у «Gypsy», а вона — у «Caught In The Middle». Наступну пісню співала від початку до кінця вся зала, причому іноді заглушуючи самого Діо (принаймні у партері цей ефект точно мав місце) — «Don't Talk To Strangers» — одна з найліричніших і найкрасивіших композицій концерту; знову ж без перерви між композиціями наступною звучить «Straight Through The Heart» — все як належить, у тому порядку, в якому композиції представлені на альбомі. Звучить «Invisible». У залі майже гасне світло; хтось навіть встигає посвітити запальничками, перш ніж повільний ліричний вступ обернеться голосною й помпезною основною частиною пісні. Пісня завершується початком ще одного хіту з цього альбому — «Rainbow In The Dark». Особливо хочу відзначити поведінку клавішника. Особисто в мене склалося враження, що він виконує у гурті приблизно ту ж роль, що й Янік Герс в IRON MAIDEN — такий собі сценічний весельчак, який мало грає, зате багато розважається. По-перше, половину концерту він грав однією рукою, при цьому ухитряючись танцювати; крім того, треба було бачити, як він грав навіть однією рукою. Він саме грав, поводячись із синтезатором як з іграшкою. Загалом партії клавішних були цілком свідомо відсунуті на другий план. Гітарист, ударник і бас-гітарист водночас звучали просто відмінно. Взагалі саунд був ідеальним — звукоінженери не підвели. До речі, Руді належить до тієї невеликої когорти басистів, які грають на гітарі без медіаторів. «Shame On The Night» завершила цю смислову частину концерту — вона остання на альбомі. Наприкінці пісні у залі вкотре практично погасло світло; музиканти покинули сцену або відійшли вглиб — усі, за винятком Крейга Голді, якому належало зіграти соло. Посередині його блискучого виконання до нього приєднався Скотт Уоррен, і завершували вони дуетом.
Гурт знову на сцені — невеликий програш, і знову два куплети титульного треку «Holy Diver». Настав час хітів. Виконується одна з найкращих пісень RAINBOW — «Gates of Babylon», і знову можна було почути блискуче виконані Голді сольні партії.
Наступна композиція є для вашого покірного слуги улюбленою з усієї творчості BLACK SABBATH — титульна композиція з альбому 1980 року HEAVEN AND HELL. Структура композиції багато разів змінювалася; по суті, перша частина була досить стандартною, далі кілька програшів, хоровий спів із залою (загалом вона виконувалася близько 10 хвилин), і композиція завершується. Пауза кілька секунд — і я вже майже засмутився, вирішивши, що обрано варіант, який ми чуємо у Live Evil — саббатівському концертнику 1982 року, але ні — бас-гітара починає грати швидкісні рифи, і… ось тут я був справді вражений: у наступні півтори хвилини Голді зіграв практично без змін сольні партії Айомі, у тому варіанті, як вони йдуть на альбомній версії. Ну а що творилося у залі, складно описати — люди почали не просто стрибати, а буквально скакати в той момент, коли Діо заспівав «They say that life's a carousel…».
Гурт з'являється в центрі зали, але енкору у класичному розумінні не відбувається — гурт не йде зі сцени, а знову займає місця, і звучить знаменита пісня з першого альбому RAINBOW — «Man on the Silver Mountain». Ну а далі вступні рифи і один із головних гімнів рок-музики — «Long Live Rock'n Roll»; після «HEAVEN AND HELL» здавалося, що Діо трохи втомився, але після цієї композиції подібне враження миттю зникло. Впродовж півтори хвилини три тисячі людей підспівують фразу Long Live Rock'n Roll, і гурт знову виходить на поклон. Одна дівчина вибирається на сцену й дарує Діо квіти; одночасно на сцену летить невеликий лось із великими рогами. Діо показує козу на тлі цієї плюшевої іграшки й залишає сцену. За кілька пісень до цього на сцену також було кинуто великий стяг із написом DIO. Взагалі, попри тисняву перед сценою, цього дня не було жодного стейджайвера; за весь концерт кілька людей забралися на сцену й спокійно покинули її через бічний спуск без допомоги security.
Енкор майже у повній темряві — і невдовзі гурт знову на сцені виконує Last In Line. Після чого кілька слів — Діо пояснює, що все, що відбувається на сцені цього вечора, означає, що «We Rock» — ця композиція вже багато років завершує концерти Діо, так було і цього разу. І лише в цей момент я подивився на годинник — 22:29 — фантастика, ця 65-річна людина виконала величезний концерт; її формі, вокалу, неповторному артистизму й сценічній імпозантності, безсумнівно, можуть заздрити переважна більшість музикантів.
БРАВО! LONG LIVE ROCK'N'ROLL
**
Підготовка матеріалу — Alan
**
Сет-ліст:
Intro Tarot Woman The Sigh Of The Southern Cross One Night Of The City Evil Eyes Video (Intro to Holy Diver) Stand Up And Shout Holy Diver Drum Solo Gipsy Caught In The Middle Don't Talk To Strangers Straight To The Heart Invisible Rainbow In The Dark Shame On The Night Guitar Solo / Guitar + Keyboards Duet Holy Diver Gates Of The Babylon HEAVEN AND HELL Man Of The Silver Mountain Long Live Rock'n'Roll
Encore: Last In Line We Rock