Отже, це дійство відбулося в клубі «Релакс» 27 квітня. Близько 7 години вечора я підійшов до клубу, після чого належала серйозна й драматична процедура входу всередину. Тривало це вельми й вельми довго, так що коли я потрапив до залу, там уже почався виступ гурту WINTRESS. Не буду приховувати — я, як і багато хто, щиро очікував, що на розігріві буде THE NEVERLAND; коли з'ясувалося за пару тижнів до концерту, що їх не буде, я трохи засмутився — виступ гурту WINTRESS це почуття каталізував.
Вокалістка WINTRESS старанно намагалася зобразити оперний вокал — виходило огидно. Попри наявність голосових даних, над даними працювати й працювати. Звучання гурту було вкрай еклектичним і дисгармонійним: гітари грали black-death, ударник нещадно молотив по установці, і це супроводжувалося спробами співати. Якість гри також залишала бажати кращого. Не можна сказати, що гурт зустріли погано, але й бурхливих овацій також не було. Загалом про розігрів можна сказати, що це був вкрай невдалий варіант.
Протягом наступної години постійно прибував народ, періодично на сцені робилися деякі операції з технікою, в залі ставало дедалі спекотніше, люди займали «вигідні» місця, після чого нікуди з них не рухалися, боячись опинитися десь у проході. Ваш покірний слуга скромно зайняв місце нагорі, прямо біля барної стійки. З перших рядів за годину з невеликим було сказано всі чудові слова, сенс яких загалом полягав у тому, що всі втомилися чекати. Мучительна процедура очікування тривала майже до дев'ятої години вечора, коли нарешті сталося те, заради чого всі й прийшли до клубу: активізувалася світлова гама, що випромінювалася на сцену, й невдовзі на ній з'явилися п'ятеро людей. Власне, перед їхньою появою зазвучала Ferrum Aeternum — перша композиція з другого альбому гурту. Після чого фіни з'явилися на сцені — оголені по пояс, із розмальованими обличчями (не сильно, звісно — це ж не тру-блек; бойове розмалювання у вигляді рис під очима, цим і обмежилися), і в наступні кілька секунд у залі почалося шаленство — гурт заграв титульну композицію другого альбому — Iron. І одразу ж починає звучати Guardians of Fate. І вже можна було оцінити чисті вокали Маркуса й Самі, які були на висоті. Становище псував жахливий звук, зокрема жоден соляк Петрі, який він грав протягом перших пісень, чутний не був. В останні 20 секунд пісні, коли гітари супроводжуються чистим вокалом, можна було почути вельми чіткий крик Петрі на адресу звукаря: «My guitar», після чого звук став хоч ненабагато, але кращим. Далі зазвучала найдовша пісня бенду — Lai Lai Hei. Розкішна балада, яка всередині неймовірно прискорюється; розкішно відіграна, вона плавно перейшла в одну з найгарніших пісень гурту — Windrider; далі Tale Of Revenge — повільні ритми, а потім швидкісний кінець, під який у залі вже справжнє шаленство; усі місця зайняті, але при цьому для слему місце знаходиться… У музикантів задоволені радісні обличчя, ну а в глядачів… у залі дедалі спекотніше, але нікого це не хвилює — в людей справжнє свято. Далі Old Man — повільна пісня, надзвичайно гарна балада з першого альбому. Але музиканти не дали народу розслабитися — одразу ж після «старого» зазвучала Slayer Of Light — одна з найшвидших і найагресивніших композицій гурту. Далі ще одна балада з широким використанням акустики — Token of Time. Далі невеликі проблеми з гітарою Петрі; поки вони виправляються, не можна не відзначити, що Маркус і клавішниця відмінно заповнили тишу гарними фолковими програшами, після чого звучить вона — Into The Battle — ймовірно найвіртуозніша композиція гурту (не дарма Петрі налаштовував гітару), яка блискуче відіграється й переходить у Treacherous Gods. Після чого гурт іде зі сцени (швидко — всього годину було відіграно), але невдовзі знову з'являється, звучить інтро з першого альбому, яке переходить у Hero In My Dream (на цей час я вже майже зневірився почути свою улюблену пісню, так що моїй радості не було меж). Петрі перемовляється із залом, який не хоче його відпускати, після чого звучить Battle Song — і музиканти вже насовсім покидають сцену.
Невдовзі починається урочистий вихід публіки із залу — чи варто казати, що кількість людей з півтисячі і випустити їх одразу непросто, враховуючи вкрай вузькі коридори «Релаксу», але в усіх чудовий настрій. Концерт був відмінним; єдине, що багатьох засмучувало — тривав він усього 1:15; зокрема я був засмучений тим, що вони не зіграли Abandoned з першого альбому й ще низку пісень. Але загалом ситуацію це не змінило — розкішне дійство повністю компенсувало проблеми зі звуком, бездарний розігрів, нестерпну спеку; у людей, що виходили з клубу, були щасливі фізіономії. Усі з запалом обговорювали концерт, усі здорово поугарювали.
Тепер нам залишається лише чекати наступного приїзду ENSIFERUM, а також сподіватися, що до нас завітають WINTERSUN і NORTHER.
- Ferrum Aeternum - Iron - Guardians Of Fate - Lai Lai Hei - Windrider - Tale Of Revenge - Old Man - Slayer Of Light - Token Of Time - Into Battle - Treacherous Gods
- Intro - Hero In A Dream - Battle Song