Як правило, я починаю звіти про концерти з короткого представлення гурту, його історії, основних творчих етапів. У цьому випадку я цього робити не буду. Причина дуже проста — розповідати історію гурту JUDAS PRIEST на металічному порталі — це просто пошло; без цього гурту неможливо уявити собі розвиток важкої музики, саме до їхньої творчості вперше застосовують термін «Heavy Metal».
Навряд чи варто казати, що гурт жодного разу не був у нашій країні до 1991 року. В наступні роки після розпаду Союзу ні JUDAS PRIEST із Ріппером, ні Роб Хелфорд зі своїм сольним проєктом так жодного разу не відвідали росію. Після повернення Хелфорда до гурту минулого року аншлаги чекали гурт по всій Європі, і знову росія залишалася осторонь. Потім OZZFEST (по суті, північноамериканський тур), невдовзі записується альбом, і якщо поглянути на гастрольний графік гурту, то починаючи з кінця лютого перепочинку практично не було. Чутки про майбутній приїзд великого гурту періодично з'являлися, потім знову зникали. Громом серед ясного неба стали опубліковані на початку вересня на офіційному сайті дати концертів у Києві, санкт-петербурзі, москві та столицях прибалтійських держав. Щоправда, до самого концерту залишалися цілих 3 місяці, за які все могло змінитися й не раз. Однак в останній тиждень жовтня з'явилися квитки. Фан-зона розійшлася за два тижні, не менш інтенсивно розійшлися й квитки в партер. Як можна було побачити на концерті, ближні до сцени трибуни були заповнені на 95%, у міру віддалення від сцени подібна демографія змінювалася — найдальші трибуни на 40% порожніли. Складно сказати, скільки людей відвідали цей захід, водночас я б сказав, що не менше 3000 осіб стояли і ще тисячі 4 сиділи (можливо, більше).
Гурт прилетів до москви з Києва ввечері 25 листопада, дав 30-хвилинну конференцію, на якій представники порталу TheMetalList також були присутні в особі вашого покірного слуги та фотографа — матеріали ви можете подивитися тут.
27 листопада, близько 7 вечора, маси людей рухаються від метро в бік ПС «Лужники», одного з головних спортивних майданчиків москви, на якому пройшло чимало рок-концертів. Величезний зал, сцена якого розділена на дві частини (точніше два поверхи), другий ярус є вузькими галереями з правого та лівого боку сцени. Гучні привітальні вигуки, синьо-зелене світло та інтро — «Hellion» з альбому «Screaming for Vengeance», яке переходить в «Electric Eye». На сцені з'являються четверо: висока фігура Скотта Тревіса, який поспішно сідає за ударну установку, Ян Хілл праворуч відносно партеру, Гленн Тіптон облаштовується попереду, а ліворуч місце окуповує К.К. Даунінг. Кілька слів про задник — він однотонний, посередині коло, яке зникає, і загальному погляду постає Роб Хелфорд, що піднімається на підйомнику. Вже за хвилину зал підспівує «I'm elected electric spy/I'm protected electric eye». Далі «Metal Gods» — Роб блискуче витягував на приспіві титульні слова пісні, розхаживаючи другим ярусом.
Потім знову альбом «Screaming for Vengeance» — пісня «Riding on the Wind», і гурт іде зі сцени, гасне світло, змінюються декорації, виникає Ангел — той самий, що красується на обкладинці останнього альбому JUDAS PRIEST «Angel Of Retribution». Невдовзі гурт знову на сцені, Роб уже в іншому плащі (загалом він змінив плащі ніяк не менше 10 разів — чорні, чорні зі срібними заклепками, срібні, сталевого кольору). Знаменита похмура композиція 1990 року «A Touch Of Evil», і гурт знову ненадовго покидає сцену.
Звуки з колонок повідомляють, що зараз пролунає композиція, що відкриває останній альбом — «Judas Rising». На жаль, явно не всі в залі прослухали останній альбом — це було доволі помітно, багато хто не знав цю пісню. Водночас чимала частина доволі бойко підспівувала титульні слова на приспіві. Пісня закінчилася, Хелфорд, стоячи в центрі залу, показав на ангела й вимовив «Retribution — Revolution», озаглавивши таким чином наступну пісню (на альбомі вона також йде одразу після «Judas Rising»).
Коротка, але знаменита пісня «Breaking The Law» — на приспіві Хелфорд просто відвернув мікрофон, і тут уже ніхто не залишився осторонь: усі зібрані у палаці спорту декламували «Breaking the law, breaking the law/Breaking the law, breaking the law/Breaking the law, breaking the law/Breaking the law, breaking the law».
Після чого Роб голосно й чітко оголошує композицію «I'm A Rocker» — одну з найурочистіших пісень гурту з чудовим соляком Тіптона.
Ян Хілл покидає сцену, щоб вийти у фіналі виконання акустичної версії «Diamonds And Rust». Сказати, що це було красиво — нічого не сказати, пісня справді брала за душу. Вокал Роба в цій пісні абсолютно чистий, розмірений, із неповторним притаманним йому тембральним забарвленням. На завершення пісні Тіптон і КК згадали про свої електрогітари, підключився й Ян Хілл. Хелфорд тримає промову перед залом, у якій дякує всім за підтримку, за довгі роки очікування. Після подяк фанам він оголошує «The Green Manalishi», наприкінці якої проводить хорову розспівку разом із глядачами.
Концерт продовжується, задник тепер являє собою величезний символ гурту, що нагадує тризуб. Лунає пісня, яку багато хто вважає найкрасивішою піснею гурту — пісня з альбому «Stained Class», записаного якраз у той період, коли музиканти гурту вигадали собі шкіряно-заклепковий імідж, який згодом став іміджем майже всієї важкої музики. На жаль, єдина пісня з цього альбому цього дня («Exciter» чомусь не лунав) — «Beyond The Realms Of Death», пізніше переспівана BLIND GUARDIAN. У залі з'являються численні запальнички, у фіналі пісні Тіптон виконує чергове чудове соло.
Наступну пісню Хелфорд оголосив — це була «Hellrider» з нового альбому. Публіка спокійно реагувала на неї, на відміну від наступної: «I'm your turbo lover/Tell me there's no other/I'm your turbo lover/Better run for cover» підспівував увесь зал, реготаючи при цьому. «Turbo Lover» пройшла на ура!
«Victim Of Changes» — довга (для JUDAS PRIEST) пісня, ціла епопея. Порівняно з альбомним звучанням вона гралася ще довше; посеред пісні Тіптон залишився на сцені один, повторюючи три ноти, він прискорював темп, зрештою з дикою швидкістю завершив цей соляк, гурт знову з'явився на сцені, дограючи пісню. Нарешті остання пісня основного сет-лісту — неважко здогадатися, що це було. Роб тричі проволав: «It's The Pain…» — і всі три рази всі без винятку вторили йому: «...Killer». Він вигукує востаннє: «It's The Painkiller». Власне кажучи, чимала частина співала всю пісню від початку до кінця. Роб блискуче відспівав цю доволі складну для вокалу композицію, що вимагає постійного напруження голосових зв'язок.
Гурт покидає сцену, перерва триває зовсім недовго, задник змінюється на абревіатуру JUDAS PRIEST, музиканти знову на сцені — всі, крім Роба, який невдовзі з'являється на мотоциклі й співає, сидячи на ньому, «Living after Midnight». Зійшовши з мотоцикла, він виконує «Hell Bent for Leather», після чого слідує чергова хорова розспівка із залом протягом кількох хвилин. Спочатку нехитрі мотиви, потім трохи складніше, потім Роб велів декламувати «Judas», «Judas Priest», «Judas Fucking Priest»… Нарешті завершується концерт родоначальників хеві-металу піснею «You've Got Another Thing Comin'», посеред якої Роб почав бігати навколо музикантів. Загалом бісова програма була більш ніж стандартною для гурту. «Spasibo, moscow», уклін, повітряні поцілунки — концерт закінчений, він тривав 1 годину 50 хвилин.
Важко повірити, що наймолодшому учаснику гурту, ударнику Скотту Тревісу — 44 роки, а всім іншим музикантам давно перевалило за 50. Вони виступили так, що більшість молодих гуртів могли б їм позаздрити. Тіптон і КК блискуче зіграли соляки та рифи, при цьому дуже гармонійно виглядали на сцені. Хілл майже весь концерт залишався в глибині сцени й поводився найменш активно, що, однак, не завадило йому досконало впоратися зі своїм басом. Роб Хелфорд — і чистий голос у баладах, надзвичайно сильний і дуже красивий, і верхні ноти у другій октаві, і просто визг — усе ідеально, на найвищому рівні.
Звук був відмінним протягом усього концерту. Окреме дякую майстру зі світла — освітлення було справді дуже красивим, особливо порадувало червоно-зелене зловісне світлове оформлення сцени на бісі.
З негативних моментів не можу не зазначити, що в залі було чимало п'яних людей, але загалом вони не надто заважали — на відміну від міліції, хамство якої просто не знало меж. Втім, це дрібниця.
Концерт можна вважати однією з найгучніших подій останніх років. Низка тих, хто прийшов, чекали цього концерту довгі-довгі роки. Середній вік глядачів — 25–30 років. Було чимало людей із сивиною, зважаючи на те, що з випуску першого альбому Іудейського Священника минуло понад 30 років — нічого дивного в цьому немає.
Що ще сказати — хочеться вірити й сподіватися, що це не останній приїзд великого гурту до росії.
**
Підготовка матеріалу — Alan
Особлива подяка «SAV Entertainment» за надану акредитацію.
**
Сет-ліст:
The Hellion/Electric Eye Metal Gods Riding On The Wind A Touch Of Evil Judas Rising Revolution Breaking The Law I'm A Rocker Diamonds And Rust Green Manalishi (With The Two Prong Crown) Beyond The Realms Of Death Hellrider Turbo Lover Victim Of Changes Painkiller
-encore- Hell Bent For Leather Living After Midnight You've Got Another Thing Comin'