Доброго часу доби всім тим, хто читає цей манускрипт. Манускрипт, у якому, зрозуміло, йдеться про філософський камінь. Щоб зрозуміти, як він функціонує, необхідно дізнатися його формулу. Чим ми й займемося. Отже, знайдемо формулу LACRIMOSA — приступимо до розв'язання.
Рік тому я вже писав звіт про концерт цього чудового гурту. Справді, минув рівно рік! 10 червня 2005 року в ДК Горбунова відбувся аншлаговий концерт цього колективу. Тоді гурт відвідав нашу країну, в якій у нього багатотисячна фракція шанувальників, уперше — квитки розкуповувалися надзвичайно швидко, а перед концертом ціни у спекулянтів сягали 7-8 тисяч. Це було феєрично, що вже тут казати, всі ті, для кого творчість цього гурту є значущою, чекали повторення казки. І воно здійснилося, більше того, на надзвичайну радість усіх тих самих людей, серед яких і ваш покірний слуга, цього року в гурту було заплановано одразу два концерти в москві з інтервалом у добу.
Цього разу я не буду розкривати віхи розвитку гурту, вони не змінилися з минулого року, скажемо лише, що гурт провів чудовий тур і випустив сингл.
Організаторами концерту, як і минулого року, виступив лейбл IROND, що видає альбоми гурту в росії. Отже, два дні — 9 і 10 червня — ДК Горбунова та клуб Точка. В опублікованому лейблом міні-інтерв'ю йшлося про те, що буде представлено абсолютно новий дизайн сцени, сет-ліст відрізнятиметься від торішнього, більше того: сет-лісти двох днів також різнитимуться між собою.
9 червня. Час — початок дев'ятої вечора. Зал заповнений, але людей набагато менше, ніж минулого року, коли було майже неможливо зрушити з місця, цього разу в партері та на балконах легендарного ДК від сили 2 з невеликим тисячі осіб. Звуки всім знайомого й рідного Інтро з альбому «Inferno», з якого вже десяток років починаються всі виступи гурту. Уперше за рік (з минулого концерту гурту) сцена прихована за завісою. Але коли в середині вступу вона відкривається, глядачам постає унікальна картина — замість театрального темного оформлення минулого року з переважанням темно-синіх тонів і вкритими оксамитом синтезаторами, всім постає дивовижно світла сцена, гобелен білого! кольору з величезним силуетом клоуна, на сцені з'являються музиканти, останньою виходить, зрозуміло, Анне Нурмі. І одразу ж після закінчення двохвилинного Інтро вона починає грати перші акорди «Ich Bin Der Brennande Komet», що викликало подив у багатьох, адже ця композиція — мало не головний хіт гурту, і, виключаючи тур на підтримку альбому «Stille» (під час якого було записано поки що єдиний офіційний концертний реліз гурту), вона — незмінна складова виходів на біс. За усталеною традицією всі чують знайомий вокал, але на сцені нікого немає, та ось уповільнення темпу і повільними кроками, наспівуючи «Wenn ich treume, schweigend will ich warten...» до центру сцени виходить винуватець торжества, що супроводжується нестямними емоціями публіки. Підспівування всього залу на приспівах, як же без них, програш і фірмові рухи кистями рук Тіло Вольфа, і нарешті, кульмінаційне завершення пісні.
Практично без паузи Тіло починає диригувати під клавішний вступ до «Malina» з «Echos», після чого з блиском виконує цю найкрасивішу емоційну композицію. Що далі? А далі 93-й рік і «Alles Luge» в її концертному варіанті, у студійному, як, напевно, ті, хто читає цей надсекретний документ, пам'ятають, вона має звучання жорсткого енергійного дарквейву, металічного в тій версії все ж таки небагато, трохи різноманітніше звучить і вокальна частина.
Фортепіанний вступ означає виконання однієї з найповільніших і найкрасивіших композицій гурту «Eine Nacht In Ewigkeit» з «Echos». Публіка заспокоїлася, затихла, це блаженство було перерване звуками, від яких зал просто заревів — «Schakal» з «Inferno». Найпохмуріший початок змінюється програшем, як зазвичай Тіло відходить углиб сцени, диригуючи тим, що відбувається.
І ця пісня закінчується, після чого настає час для Тіло та Анне здійснити рокіровку клавіш і мікрофона — «Not Every Pain Hurts» з найважчого за звучанням альбому гурту «Stille». Подяка залу і гурт перемикається на останній альбом, у рамках туру на його підтримку гурт був у росії того року. Що тут сказати, композиції гралися ті ж — за титульною «Lichtgestalt» слідувала «Kelch Der Liebe» — між собою вони близькі за структурою: розмірений початок, енергійна основна частина й надзвичайно експресивне із зривом мало не на скрімінгову манеру співу завершення. Після цих двох пісень найнеоднозначніший момент концерту — починають звучати надважкі рифи вельми дивної композиції, яку Тіло співає англійською — більшість у залі переглядається в явному нерозумінні, що це за пісня. Пісня не довга, абсолютно невиразна, з невластивим для гурту пріоритетом важкому звучанню й агресії перед емоційністю та мелодійністю. Публіка байдуже дослуховує «Road To Pain» із синглу «Lichtgestalten» — останнього студійного релізу гурту, що послідував через деякий час після виходу останнього альбому.
Буквально кілька секунд, і всі вже забули про це дивне вкраплення й насолоджуються чарівними звуками «Vermachtnis Der Sonne» з «Inferno». Одна з найкрасивіших і, не побоюся цього слова, прекрасних балад гурту, на завершення якої на загальний подив звучить фінальний дует із «Kabinett Der Sinne», композиції, що слідує все на тому ж альбомі одразу після Інтро, яке відкриває концерти гурту.
Концерт продовжує ще одна композиція з останнього альбому, що також звучала минулого року — «Letzte Ausfahrt: Leben», за нею слідує «Halt Mich» з альбому «Elodia», як не дивно перша цього дня з чи не найвдалішого альбому колективу — під диригентські помахи Тіло весь зал в унісон підспівує приспів.
Як і минулого року основну частину сету вінчає неповторна «Stolzes Herz» — можливо, найпозитивніша композиція гурту за всі роки. Символічне прощання із залом і відхід за лаштунки.
Гурт знову на сцені через пару хвилин, тихим і підступним голосом Тіло починає виконувати «Der Morgen Danach», за якою слідує найприємніший сюрприз — «Siehst Du Mich Im Licht» зі «Stille» — потужна композиція з важким саундом. І вінчає перший вихід на біс ще одна композиція зі «Stille» — урочисто-печальна «Am Ende Stehen Wir Zwei».
Ще кілька хвилин очікування і меланхолійна «The Party Is Over» з останнього альбому гурту, перед фіналом якої Тіло грає на трубі. Звучать рифи «Copycat», Анне покидає свої величезні синтезатори й співає дуетом з Тіло — ніколи не міг зрозуміти, за що люди так люблять саме цю композицію, але факт є факт, вона є незмінним фінальним акордом концертів LACRIMOSA вже багато років.
Що сказати про концерт — начебто все пройшло чудово, відмінна добірка пісень, чудове виконання, але змінився не лише дизайн, наче щось ще зникло, замість депресивної й печальної театральності та якоїсь неповторної магії — перед нами постав гурт, що відпрацьовує концерт — і справа тут не в Тіло, він як завжди на висоті, як не дивно, справа в музикантах, крім того, що якість виконання була далеко не ідеальною, загалом вони поводилися якось надто механічно, та й звук був також не найкращим. Це моя суто особиста думка, концерт не справив на мене належного ефекту, пропало відчуття казки, можливо, тому що це був уже другий концерт гурту для мене. Я покинув ДК Горбунова з єдиним питанням — невже концерт наступного дня виявиться для мене таким самим, як і цей — рядовим, що не залишає яскравих спогадів, але про це нижче!
Сет-ліст. ДК Горбунова. 9 червня. Intro-Lacrimosa ThemeIch Bin Der Brennande Komet Malina Alles Luge Eine Nacht In Ewigkeit Schakal Not Every Pain Hurts Lichtgestalt Kelch Der Liebe Road To Pain Medley: Vermachtnis Der Sonne/Kabinett Der Sinne Letzte Ausfahrt: Leben Halt Mich Stolzes Herz -Біс 1- Der Morgen Danach Siehst Du Mich Im Licht Am Ende Stehen Wir Zwei -Біс 2- The Party Is Over Copycat
День другий. Мета — клуб Точка. Черги біля входу в цей небезвісний клуб — явище звичне, коли йдеться про відомі гурти — підійшовши близько 8-ї — тим не менш, я такої не побачив, однак до клубу я потрапив лише о 10 хвилин на дев'яту — і всередині миттєво усвідомив, що 90% просто прийшли заздалегідь — сказати, що клуб був забитий — не сказати нічого. Пересуватися по партеру було вкрай складно — і бажаючі зробити це використовували другий ярус «балкону». Гобелен виглядав вельми комічно — оскільки фізіономія клоуна була присутня лише частково — висота стін у клубі, м'яко кажучи, поступалася розмірами в порівнянні з такою в ДКГ. Завіси, зрозуміло, не було. Все це водночас створювало дивовижне відчуття участі в тому, що відбувається, музикантів міг роздивитися в обличчя кожен, причому уважно. Все те ж знаменне Інтро, під час якого на сцені з'являється Анне і все та ж Комета. Не буду приховувати, я стояв біля звукорежисера й мав можливість побачити сет-ліст ще до початку концерту, цей сет вразив мене, там були присутні дві композиції, які я абсолютно не очікував почути, і в той факт, що вони будуть виконані, я повірив лише тоді, коли почув їхні перші ноти. Більшість пісень повторювали варіант Горбушки, хіба що порядок був принципово іншим. Першим принциповим сюрпризом для мене стала «Senses». Не буду приховувати, це моя улюблена композиція гурту у виконанні Анне Нурмі. Кілька років тому я, будучи шанувальником мелодік хард-року, АОРу та класичної музики й практично не слухаючи металічну музику, почув альбом «Fassade», який мені мало сподобався, за винятком однієї дивовижної пісні, яка засіла в голові, минув час, я переслухав усю дискографію LACRIMOSA і гурт зайняв своє місце серед моїх улюблених. Але ця композиція була найпершою, з якої я проникся чудовою музикою колективу.
Цього разу основна частина завершувалася виконанням «Alles Luge». А виходів на біс було аж цілих 3. У рамках першого були виконані все та ж «Der Morgen Danach» і знову абсолютно зайва «Road To Pain», а ось завершився перший біс на вдоволення більшості чудовою композицією з «Elodia» — «Ich Verlasse Heut' Dein Herz», яка виконувалася минулого року, а на першому концерті цього візиту гурту виконана не була (у ДК Горбунова цього року, як видно з наведеного вище сету, в основному наголос було зроблено на «Stille», а не на «Elodia», як минулого року).
Другий вихід на біс — я знову вдивляюся в сет-ліст у звукоінженера й продовжую не вірити, поки не чую перші ноти композиції, яка відсутня на студійних альбомах гурту. Немає її й на синглах. Концертник 1998 року — єдине офіційно записане підтвердження існування композиції «Darkness». Семихвилинна повільна й протяжна пісня з виключно клавішним супроводом. Але розкиснути публіці Тіло не дає — «Stolzes Herz» завершує другий біс, і практично одразу гурт виходить на третій і останній, щоб заспівати «Copycat».
Мої побоювання, на щастя, не підтвердилися, я побував на одному з найдивовижніших концертів у моєму житті, що не йде в жодне порівняння особисто для мене з тим, на якому я був рівно за добу до цього. З трьох концертів гурту, на яких я був, без вагань можу поставити цей на перше місце. Що ж у ньому такого — складно сказати — передусім, камерний дух, якийсь затишок, як це не смішно звучить, коли йдеться про битком набитий зал, але саме цього відчуття мені бракувало напередодні. Та й музиканти цього дня були набагато більш чуттєвими. Плюс до всього пісні-сюрпризи. Особливо приємно здивувала Анне, виконавши на подив сильним вокалом «Senses»
Можна було б закінчити звіт, якби не одне Але, ми ж повинні знайти формулу LACRIMOSA. Чи є вона? — так, безперечно, є — лежить на емоційному рівні й виключно унікальна для кожної людини.
**Сет-ліст. Клуб Точка. 10 червня. ** Intro-Lacrimosa Theme Ich Bin Der Brennende Komet Malina Letzte Ausfahrt: Leben Eine Nacht In Ewigkeit Schakal Halt Mich Senses Lichtgestalt Medley: Vermachtnis Der Sonne/Kabinett Der Sinne The Party Is Over Kelch Der Liebe Alles Luge -Біс 1- Der Morgen Danach Road To Pain Ich Verlasse Heut' Dein Herz -Біс 2- Darkness Stolzes Herz -Біс 3- Copycat