Що мені належить — описати те, що описувати не можна за визначенням. За традицією треба починати з короткого представлення гурту. Але не цього разу. Я краще скажу, що до приїзду найвеселішого металічного проєкту під назвою ONKEL TOM готувалися ґрунтовно — це виражалося в кількості порожніх бляшанок і скляних пляшок у радіусі 30 метрів від входу в клуб «Точка», в якому цього дня зібралися щонайменше 600 охочих відірватися під пивний треш.
Футболки прибулих людей були загалом ідентичні: на першому місці — зелені фірмові футболки ONKEL TOM, на другому — MOTORHEAD, певна частина також із цілком зрозумілих причин була у футболках SODOM.
Настрій людей був не просто веселим, а архівеселим, безшабашним — усі були готові до зустрічі з легендарним вокалістом SODOM Томом Енджелріппером, який вирішив у другій половині 90-х, не відлинюючи від свого основного проєкту, присвятити свою сольну творчість угару та пиву.
Невдовзі пиво полилося річкою всередині клубу. Проте слід зазначити малоадекватну поведінку під час запуску людей: один з охоронців почав пояснювати всім, що фейс-контроль найсуворіший, кого не вподобає охорона — не впустять. Причина — стан сильного сп'яніння. Насправді підвипилих було чимало, що й нормально, зважаючи на характер концерту, але при цьому зовсім неадекватних було від сили 1–2 особи. Втім, охороні ще належало проявити свою повну невмілість адаптуватися й діяти за обстановкою.
Стартували цього дня пани з проєкту BeerMen Game — що це, сказати складно. Загалом хеві з елементами трешу, а за стилістикою та духом — майже що панк: немолоді люди співають про випивку й веселощі, використовуючи весь раціон народних висловів, так добре знайомих усім нам.
Відіграли вони порівняно недовго. Черги біля стійок ростуть, цей процес каталізується дегустацією безкоштовного віскі. Пиво, пиво і ще раз пиво — воно в кожного, воно повсюди. Та ось дружні вигуки зустрічають ударника, басиста й гітариста проєкту, і нарешті з'являється висока людина з довгим світлим волоссям у зеленій майці — він відкриває бляшанку пива, робить два ковтки і віддає її в зал. Протягом концерту він спустив у зал ще безліч таких бляшанок (гітарист його переплюнув одним жестом — про це нижче). Починається виступ гурту ONKEL TOM.
Найнесподіваніше — той факт, що через кілька пісень Енджелріппер повністю перейшов на німецьку у спілкуванні з публікою, і, на мій великий подив, більшість його розуміла. Люди блискуче знали тексти пісень — як це було помітно: Том майже весь концерт провів навпочіпки. Він співав сам і постійно давав мікрофон першому ряду, щоб ті також узяли участь у цьому чудовому процесі.
Стейдждайвінг — рідкісний випадок, коли він був абсолютно в тему. Я згадую концерт KREATOR, де Мілле шаленів від людей, що стрибали й заважали йому, а тут усе було навпаки. Ще на початку вилізла одна дівчина — так Том із нею танцював з півхвилини. Люди не просто вилазили й стрибали, а обіймалися з музикантами, підтанцьовували. Коли під час бісу охоронці спробували вжити агресивних заходів щодо людини, яка ледь не збила колонки, гітарист коротко заявив, що якщо охорона битиме фанів, він припинить грати. Він узагалі був найвеселішим із гурту від і до — посеред виступу він дістав пляшку… але не пива, а горілки, зробив пару ковтків, і пляшка перекочувала в руки глядачів.
Гурт грав без малого 2 години й виконав усі свої хіти. Був також кавер на MOTORHEAD, під час якого Том навіть узяв до рук рідну бас-гітару.
Концерт отримує 11 за десятибальною шкалою. Я справді в житті не бачив настільки по-доброму налаштованих до публіки музикантів. Ще б секʼюріті на сцені проявляли трохи більше кмітливості та адекватності — було б зовсім добре.
Описувати концерт можна нескінченно — там просто треба було бути й насолодитися цим святом.
**
Підготовка матеріалу — Alan
**
Особлива подяка компанії DMC за надану акредитацію.