Концерт PYOGENESIS викликав природні асоціації з приїздом ANATHEMA тритижневої давності. Судіть самі: обидва гурти за всю свою п'ятнадцятирічну історію існування відвідали москву вперше. Обидва гурти на зорі своєї кар'єри грали дум/дез, а в середині 90-х після суттєвого перетрушування складів пішли зовсім різними шляхами щодо вірності обраному жанру. Тоді як англійці плавно перейшли до виконання меланхолійного року з психоделічною «пінк-флойдівською» атмосферою, німці почали грати припанкований рок MTV-шного формату. А випустивши у 2002 році альбом «She Makes Me Wish I Had A Gun», узагалі залягли на дно: про існування гурту нагадували лише деякі фестивальні виступи.
Тож виступ PYOGENESIS 15-го жовтня в клубі «Tabula Rasa» став чи не найнесподіванішою подією цієї осені. У відвідуваності цього заходу можна було абсолютно не сумніватися — адже на концерт прийдуть як шанувальники ранньої творчості гурту з надією почути улюблені старі хіти, так і підлітки-панки, більшість яких навіть і не підозрює про «думове» минуле німців. Що і підтвердилося на вході до клубу. На запитання дівчини про те, який гурт виступатиме, один із фанів зі здивованими очима відповів: «Ти що, не знаєш? Це ж німецькі панки!».
Як розігрів мали грати Repentance та Амелі. Якщо виступ перших я бачив ще на розігріві SENTENCED минулого року, то хто такі Амелі — я поняття не мав. Хочеться похвалити Repentance за дуже добрий звук та професійне виконання. Щоправда, трохи неприємний осад залишає клонування ідей SENTENCED, але, на мій погляд, краще талановите клонування, ніж бездарна оригінальність. Хлопці відіграли близько 40 хвилин, і настала черга Амелі. На сцені з'явилися жваві хлопчики в кедах, сорочках з короткими рукавами та краватках — і зі стилістичною спрямованістю гурту одразу все стало зрозуміло. «Музика» у стилі «звірів з тарганами» з душещипними текстами про невдале кохання, бухло, вечірки та вселенську лінь. Стрибаючий гітарист, постійно кривляючийся басист і вокаліст — секс-символ XXI століття — всі необхідні атрибути панк-проєкту, що розраховує на приголомшливий комерційний успіх.
До появи винуватців урочистості зал був забитий практично під зав'язку. «Під зав'язку» — це за мірками Tabula Rasa аж цілих 200 людей, і то я не впевнений у такій кількості. Поки з динаміків звучали останні записи PYOGENESIS, сценою постійно переміщувалася якась дівчина з гітарою, налаштовуючи апаратуру. Після недовгих суперечок усі зійшлися на думці, що це звукоінженер гурту. Яким же було здивування глядачів, коли разом з учасниками колективу на сцену вийшла наша знайома в спідниці та чобітках і з гітарою в руках, замінивши постійного гітариста пітера Рутарда! Як і слід було очікувати, решта музикантів вийшли в кедах та краватках, як «справжні» панк-рокери. Після невеликої інтерлюдії та хіта з останнього альбому I Don't Know вокаліст Фло Шварц (Flo Schwarz) представив своїх колег та барабанщика Тобіаса Моррелла (Tobias «Briefmarke» Morrell), прізвисько якого в перекладі звучить як «поштова марка». Як згодом Шварц його весь час і називав, практично після кожної пісні вигукуючи: «Спасіпо Москфа! І спасіпо Поштова Ма-а-арка!!». Видать, стосунки між вокалістом та барабанщиком справді дуже дружні, бо протягом усього шоу Фло то й діло підколював свого напарника, а деякі підколи були досить-таки жорсткуваті. Чого вартий один такий епізод. Після виконання однієї з пісень асистент гурту підніс вокалісту якийсь папірець, і Фло, вибачившись за погану російську, з усмішкою почав читати: «У нашого барабанщика дуже маленький член. Але він не розуміє російською, тому всі хлопайте йому в долоні, щоб він подумав, що я кажу про нього добре.» Зал вибухнув оваціями, а барабанщик з задоволеною міною привстав і помахав усім паличками. Такі ось «невинні» жартики.
Хочеться відзначити оригінально розпланований сет-ліст, що викликав аналогії зі спектаклем, що складається з трьох дій. Перша дія складалася з чотирьох хітів пізнього періоду: I Don't Know, Blue Smiley's Plan, Just Ironic, Separate The Boys From Men. Не встигли шанувальники вдосталь настрибатися, як Фло запитав: «Чи знаєте ви наш альбом 1994 року «Sweet X-Rated Nothing»?» У відповідь зал вибухнув криками — настав час другої дії. Щоправда, дуже своєрідно виглядало виконання Fade Away з ричачим у кедах і краватці Фло :) Не кажучи вже про наступну пісню з дебютного альбому гурту «Ignis Creatio» (1992) — Still Burn In Fire, яка практично вся виконується гроулінгом. І попри те, що гроулінгом у гурті Фло не співав жодного разу, впорався він із завданням на відмінно, чим дуже порадував старих фанатів.
Харизматичність та безпосередність лідера команди, а також ефект присутності, що виник завдяки маленькому розміру залу, створювали дуже дружню й приємну атмосферу. А після Those Churning Seas вокаліст і барабанщик взагалі помінялися місцями — і під бренькання Фло та постукування ногою по барабану Тобіас продовжив спів останнього рядка пісні разом із залом. Такий ось своєрідний тандем утворився :)
Відіграли музиканти й мою улюблену Through The Flames. Замисливши знову щось пожартувати, Фло здивовано завмер і викликав із залу, тканувши в його бік пальцем, одного зі шанувальників: «Дивіться! Дві Поштові Марки!!» Справді, барабанщик і фан були схожі як дві краплі води — такі ж окуляри, така ж зачіска, тільки у «російської поштової марки» обличчя було явно бородатіше. Обнявшись, «марки» вийшли на центр сцени і з задоволенням попозували фотографам.
Таким чином, друга дія була заповнена сімома хітами з 1992 по 1995 рік. Третя ж частина почалася, природно, з пісні з альбому «Unpop» (1997) Love Nation Sugarhead. Радості дівчини, яка протягом усього концерту тримала над головою аркуш паперу з назвою цієї пісні, не було меж. А далі — знову обойма хітів пізнього PYOGENESIS: Rhapsody In E, To Me, Will It Ever Be і, звісно ж, Silver Experience. Обличчя Фло просто випромінювало щастя — стільки шанувальників, і всі так тепло приймають гурт! Він не переставав повторювати: «Нікуди не йдіть після шоу. Ми зайдемо в гримерку і буквально через 5 хвилин повернемося до вас і будемо пити з вами до самого ранку. І хоча я в Німеччині п'ю пиво, тут я буду пити тільки горілку, бо ми — в росії! І забудьте про те, що вам треба завтра на роботу! Тому що — Pyogenesis are in moscow!»
Відзвучала Silver Experience і гурт пішов за куліси. Щоправда, відхід був суто символічним — буквально через хвилину всі учасники знову вийшли на сцену, виконавши на біс чотири пісні, в тому числі й довгоочікуваний головний заслужений хіт гурту — It's On Me, який багато фанатів просили виконати ще в середині концерту.
Дві з половиною години відмінного виступу — не очікував, скажу чесно, такої самовіддачі та щирості від PYOGENESIS. Дуже порадували всі музиканти, а також сет-ліст, завдяки якому задоволення отримали всі шанувальники гурту. Хочеться побажати легендарному колективу якнайшвидшого возз'єднання та повернення до коренів (останнє, на жаль, практично нереально :))
Особлива подяка Tabula Rasa та особисто Тимуру за надану акредитацію.
Підготовка матеріалу — McAllen
Сет-ліст: 1. Intro2. I Don't Know 3. Blue Smiley's Plan4. Just Ironic5. Separate The Boys From Men 6. Fade Away 7. Still Burn In Fire 8. Every Single Day 9. Those Churning Seas 10. Twinaleblood 11. Through The Flames 12. Undead 13. Love Nation Sugarhead 14. Rhapsody In E 15. Fake It 16. I Feel Sexy 17. To Me 18. Will It Ever Be 19. Lunacy 20. Silver Experience Біс: 21. Drive Me Down 22. Don't You Say Maybe 23. Africa 24. It's On Me
REPENTANCE
АМЕЛІ
PYOGENESIS
Особлива подяка Tabula Rasa та особисто Тимуру за надану акредитацію.