День усім своїм нутром показував, що ближче до вечора він влаштує всім страшну підставу. І ці його наміри не могли не лякати, оскільки на вечір у мене в планах стояло «металічне відкриття клубу «План Б».
Передусім, хочеться подякувати адміністрації клубу за те, що приколи почалися ще за дві години до концерту. Варто було тридцять хвилин іти не туди, щоб зрозуміти, що карту малювали явно не місцеві. Хто б міг подумати, що поворот наліво на карті насправді є оберт на 180 градусів навколо своєї осі. «Ну, — думаю: гаразд, головне встиг все-таки,» — сказав я собі за дві хвилини до початку прес-конференції. Але ні, охоронці були іншої думки щодо моєї подальшої долі. Довго й уперто вони не хотіли пропустити бідного журналіста під приводом того, що касир ще не прийшов. Єдине питання, яке хвилювало мене наступних хвилин десять — а навіщо для цього касир? (До речі, наскільки мені відомо, касир так і не з'явився. Замість нього посадили когось іншого зі «своїх».)
Апогеєм мого знайомства з працівниками клубу стали дві (невдалі) спроби змусити мене вішати плакат ARIDA VORTEX на сцену, який, дай Боже, вони повісили хвилин за двадцять до початку концерту. (Власне, він уперто не хотів вішатися й відривався разом зі стіною.)
Але не буду довго розтікатися думкою по асфальту, а перейду до прес-конференції. Загнали нас у маленьку кімнату, яка розташована в кутку залу і є невеликим закритим баром, потім так само вчинили з музикантами, і, загалом, все. Питання стандартні, відповіді банальні. Хіба що С. Маврін розповів про швидкий вихід подвійного студійного альбому, та А. Лобашев поділився своїми враженнями від нещодавнього виходу «Хронік Сутінків», а конкретніше — про постановку «Ельфійського Рукопису». Порушувалося питання щодо цінової політики клубу, але про це я скажу трохи пізніше.
Отже, настав час описати й сам клуб. З першого погляду, зал здається дуже маленьким. Але коли туди набивається така юрба, та народ ще й вмудряється влаштовувати слем, розумієш, що це не так. Зал стає просто величезним! Освітлення цілком прийнятне, хоча при мені світлотехнік старанно на нього нарікав. Хочеться відзначити, що парова машина працювала лише з одного боку, що можна віднести до фішок клубу, але я думаю, що друга просто зламалася. Жахлива вентиляція призвела до того, що невдовзі всі просто вмирали від спеки. А у поєднанні з неполадкою у вищеописаному парогенераторі це все починало нагадувати радянський мультфільм «Їжачок у тумані». Також деякі претензії можна висловити щодо звуку. Ні, загалом якість була доброю, але періодично колонки просто жахливо фонили. Приємною несподіванкою виявилася барна стійка буквально за два кроки від сцени. Але, тим не менше, пробитися до неї в цей день було доволі складно. Сам концерт пройшов досить гладко і залишив по собі переважно позитивні емоції у всіх відвідувачів.
Першими виступав московський melodic metal гурт SHADOWHOST. Хлопці, безумовно, молодці. Фанати отримали справжнє задоволення, решта ж розігрілась і підготувалась до виступу своїх кумирів. Єдиний мінус — звук. Барабанна установка струшувала підлогу, гітари напружували барабанні перетинки до межі, але самого вокаліста (Віктора 'Anger'а') чути було практично не було. В цьому плані залишається лише заздрити першим рядам, особливо людям, що стояли біля колонок.
Наступними сцену окупували хлопці з ARIDA VORTEX. Тут, уже вибачте, об'єктивно судити не можу. Гурт жарив на повну. Стільки енергії, емоцій та простої «дитячої» радості не відчував уже давно. Чого вартий хоча б, особисто для мене, культовий Vortex, який вони приберегли майже до самого фіналу. І байдуже на невелику затримку на самому початку, на лопнуту струну, все одно таким дрібницям далеко до того, щоб зіпсувати враження, що впорскується, як наркотик, у кров разом із шаленим драйвом.
Далі виступав чоловік, чия майстерність і талант заслуговують поваги, захоплення і поклоніння, екс-гітарист «Арії» — Сергій Маврін зі своєю світою музикантів. Що ці хлопці витворяли на сцені, просто не піддається опису. Стільки енергії, які емоції! Враження від виступу товариша Мавріна та Ко неабияк зіпсувала спека, що стала на той момент нестерпною, та парогенератор, який заповнив димом усе приміщення, з приводу чого Сергій пару разів дуже вдало пожартував — це дає йому плюс за добре почуття гумору. Комусь програма цього гітарного Бога могла здатися затягнутою, але такі люди явно потрапили в клуб випадково.
На жаль, на ФАКТОР СТРАХУ мало в кого вистачило сил і бажання. (По суті, багато хто й приходив заради гурту Мавріна.) А даремно, бо перед початком їхньої програми розігрувався один цінний (для фанатів) приз, а саме диск цього гурту. Прикро, що через вже декілька разів проклату (і стільки ж разів згадану вище) спеку, музиканти відспівали лише невелику частину задуманого, після чого, щиро вибачившись, покинули сцену. Але за час їхнього виступу все ж відбулася пара важливих подій. По-перше, гурт представив своїх нових учасників. (Навіщо їм стільки, вони й без них непогано справляються. — прим. авт.) А по-друге, порадували новиною про швидкий вихід нового альбому «Театр Військових Дій 2». Залишається лише пошкодувати ФАКТОР СТРАХУ за те, що перший у їхньому житті концерт пройшов не зовсім гладко, і побажати удачі надалі. Щоправда, як втомлені фанати, так і музиканти, залишилися цілком задоволені, чому я можу лише порадіти.
Вердикт банальний і простий як двері. «План Б» вживати в помірних дозах, тільки фанатам (або любителям парної). Людям, які не знають, як і де провести вільний вечір, але не вболівають усією душею за той чи інший рок-напрям, прийом категорично протипоказаний. Залишається лише сподіватися, що всі незначні огріхи клубу, описані вище, — результат «недосвідченості» та «юності» закладу, і невдовзі будуть виправлені, а сам «План Б» набуде більшої відомості та популярності.
Підготовка матеріалу — VanCyric
Особлива подяка ТМС та особисто Олексію Холопцеву за надані акредитації
Фоторепортаж (автор — Alan)
SHADOWHOST
ARIDA VORTEX
МАВРІК
ФАКТОР СТРАХУ
