Прохолодного вечора 1 червня я чітко й рівно встиг до початку концерту старших братів Queen — SPARKS, які вдруге радували місцевих шанувальників своїм візитом; минулого року вони вперше відвідали цю країну в рамках туру на підтримку альбому Hello Young Lovers і дали два концерти в Б2, цього року практику було повторено, проте відмінним фактом стало те, що два концерти в москві стали єдиними для гурту цього року. Вечоріло, що було на вулиці — не так уже й важливо, бо вусатий брат Маел почав запально відтанцьовувати під "Hi Ho" (Діснеївський мультик "Білосніжка і 7 гномів" — гноми, рудники, пташки та інші комахи). Це послужило ознакою, що одразу помітно підняло настрій. У суботу (2 червня) була інша заставка, але не менш весела.
Перші номери також відрізнялися: у п'ятницю була Achoo (74 Propaganda), а в суботу Happy Hunting Ground (75 Indiscreet). Треба сказати одразу: звук у п'ятницю був не найвдалішим, а от у суботу — просто шикарний, аналогічно й гурт у перший день на початку концерту явно розігрувався, а в суботу музиканти почали жарити на повну з самого початку.
Слідом на обох концертах ішла Something For The Girl With Everything (74 Propaganda). Потім були Here In Heaven (74 Kimono My House) у перший день, а в другий замість неї публіка почула аж 2 речі, а саме Bon Voyage (74 Propaganda) та In The Future (75 Indiscreet). Навіть сет-лістом суботній день явно вигравав у п'ятниці. Рассел у цей час у п'ятницю на високих нотах ще не розспівався, на жаль.
Основна частина сету збігалася один в один. Tryouts/Number One Song In Heaven (79 No.1 In Heaven) змінювалися Never Turn Your Back On Mother Earth (74 Propaganda). Перше в цій зв'язці — насправді "Medley" з першої та останніх речей із першого попсового альбому колективу «No.1 In Heaven». Mother Earth уже дружно підспівувала більша частина залу (а в п'ятницю ще позаду мене стояли піонери, які верещали, мабуть, у стилі якраз модних емо — внесли свій вклад у цей зоопарк).
У п'ятницю Рон відстукав ногами "Ron Tap Dance", у суботу ж виступив з іншим номером — сміючогося мена "Ron Laughing Man" — ну що можна сказати про цього найколоритнішого мембера SPARKS — красень, він уже одним своїм виглядом робить половину шоу — а це прямо як безкоштовний бонус, дуже повеселив, хтось після того як він відтепив свій денс крикнув вагомо і з сарказмом «МОЛОДЕЦЬ!».
Ось і до дискотеки дійшли — наступний номер нашої програми Music That You Can Dance To (86 Music That You Can Dance To). Загалом, тут думки розділилися — хтось усе жував із задоволенням, інші (я в тому числі) все ж з більшим задоволенням почули б щось цікавіше. Після такої розрядки Рассел оголосив, що зараз буде пісня його авторства (автором абсолютної більшості пісень SPARKS є Рон), і залунала пісня Pineapple з альбому Indiscreet (75).
Піком обох концертів була приголомшлива pAranoid, ой, вибачте, це з іншого звіту — звісно ж Dick Around (06 Hello Young Lovers) — те, заради чого прийшли, вже здійснилося, ось «ще б дощик пішов!» (Борода у фільмі Чародеї), а за нею слідом пішли Perfume та Waterproof — усе з того ж останнього альбому — про що ще мріяти?
Після такого залпу пішла просто приємна й позитивна When Do I Get To Sing "My Way" (94 Gratuitous Sax & Senseless Violins). Дівчата стрибали, раділи, плескали, хлопці теж — ось вам і дощик, відпочили? Тому що далі погнала знаменита This Town Ain't Big Enough For Both Of Us (74 Kimono My House) — тут уже підспівували просто всі. Добили брати Маели цю частину виступу композицією Amateur Hour (74 Kimono My House) — у п'ятницю вона якось непереконливо пройшла, хоча звісно всі плескали і т.д., а в суботу це вже було просто щось неймовірне.
Далі за програмою остаточний вихід на біс. У суботу брати Маели вдяглися в різноманітні форми та виконали Aeroflot (00 Balls). Дуже бадьоренько вийшло й весело.
Далі пішла більш акустична частина концерту: Suburban Homeboy (02 Lil' Beethoven), Change (86 Music That You Can Dance To) та заключна реприза Dick Around. Відмінність була тут не лише у звуці — у п'ятницю ці три речі виконувалися лише братами, а в суботу зі сцени під час бісу ніхто не йшов.
Звісно, обидва концерти були відмінними, але ті, хто не потрапив на суботнє видовище, пропустили, прямо скажемо, ПОДІЮ — для мене цей концерт залишиться одним із найкращих у 2007-му році і за звуком, і за енергетикою, і за гумором, весіллям та позитивом. Окремо знову-таки хотілося б виділити Рона — надзвичайно харизматичний персонаж.
Якщо говорити про публіку — народ прийшов здебільшого «свій», багато хто знав пісні, підспівував. Звісно, 1500 руб — це недешево, але повірте, концерти SPARKS варті цих грошей. Наступного разу (а вони обіцяли повернутися після виходу нового альбому, записувати який, за словами Рона, вони почнуть найближчим часом) обов'язково сходіть.
Склад гурту: Russell Mael — вокал Ron Mael — клавішніJosh Klinghoffer — гітараSteve McDonald — басSteve Nistor — ударніСет-лісти П'ятниця:Achoo Something For The Girl Here In Heaven Tryouts/Number One Song In Heaven Mother Earth -----Ron Tap Dance----- Music That You Can Dance To Pineapple Dick Around Perfume Waterproof My Way This Town Amateur Hour ----------------------------- Suburban Homeboy Change Dick Around Субота:Happy Hunting Ground Something For The Girl Bon Voyage In The Future Tryouts/Number One Song In Heaven Mother Earth -----Ron laughing man----- Music That You Can Dance To Pineapple Dick Around Perfume Waterproof My Way This Town Amateur Hour ----------------------------- Aeroflot Suburban Homeboy Change Dick Around
Підготовка матеріалу — Антон «666» Кітаєв
Особлива подяка клубу Апельсін та особисто Іллі Зініну за надані акредитації
Фоторепортаж (автор — Alan)
