Цього разу нам належала поїздка за межі рідної столиці, до граду стольного — Чернігова, куди ми прибули, аби споглядати екшн «Вітер Змін», організований місцевим центром молоді «Апельсин». Ну, отже, почнемо потихеньку…
Через нестабільну роботу транспортного сполучення між Києвом і Черніговом ми приїхали до міського літнього театру з невеликим запізненням. Концерт розпочався точно за розкладом (дивіться й вчіться, панове організатори київських концертів), і ми пропустили виступ перших двох команд (сподіваюся, вони на нас не образяться за це).
Коли ми увійшли всередину, там на повну наворочував гурт UNERASE. Це, можна сказати, титани київської метал-сцени, і скільки я їх пам'ятаю, вони постійно експериментують зі стилями… Цього ж разу вони обіцяли показати нам якийсь progressive-core. Хлопці, безсумнівно, грають професійно, але нічого прогресивного я в них не знайшов. Звичайний hard-core з великою дозою nu-metal-у (подекуди їхні композиції аж занадто були схожі на SYSTEM OF A DOWN і LINKIN PARK). Хоча до середини сету стало зрозуміло, звідки береться приставка progressive — інколи хлопці закручували такі переходи, що доводилося по 15 секунд міркувати, що взагалі сталося з піснею і чому вона продовжує звучати вже зовсім в іншому ритмі й з зовсім іншою мелодією (молодці, хлопці!). Вокаліст вміло оперував як екстримом, так і майже чистим вокалом, але особисто для мене залишилася загадкою необхідність бек-вокалу — вокаліст і сам непогано справлявся…
Наступними на сцену вийшли NATURAL SPIRIT. Одразу впадали в очі невеликі кадрові зміни (хибні, як виявилося пізніше), адже на сцені з гітарою стояв ніхто інший як Олексій Орлов (F.A.I.T.) — невже Кірік таки зрозумів, що без гітари легше співати? Організатор концерту Стас разом із глядачами довго намагався викликати на сцену Кіріка (лідера-вокаліста Натуралів), і коли йому це вдалося й Кірік таки вийшов на сцену, все стало на свої місця. Як виявилося, пан Орлов просто вийшов налаштувати гітару своєму колезі (цікаво, що Кірік розучився гітару налаштовувати?). Мені постійно здається, що на NATURAL SPIRIT накладене якесь прокляття — скільки їх не слухаю, у них завжди трохи замішаний звук (а адже якби їх відзвучити, вони б просто розірвали в шматки будь-яку залу). Але навіть поганий звук не заважав їм запалювати натовп (і дівчата-богатирки зі своїм fire-show цьому лише посприяли… мало не в прямому сенсі). Рідне місто приймало хлопців із розкритими глотками — зала співала практично всі пісні разом із Кіріком…
Нарешті на сцену вийшли москвичі BUTTERFLY TEMPLE. Цього року вони приїхали вже з другим вокалістом, який узяв на себе всі партії екстрим-вокалу, залишивши чистий вокал професіоналам, і зайнявся роботою із залою. Він практично не відходив від краю сцени, постійно спілкуючись із глядачами. Не зовсім чіткий звук гітар компенсувався просто стінобитним вокалом, від якого, в прямому сенсі цього слова, тремтіло все навколо. Це був один із тих рідкісних випадків, коли гурт наживо звучить на порядок краще, ніж на записі. Були зіграні пісні переважно з нового альбому «Время Мары», хоча музиканти порадували глядачів і старими хітами, такими як «Волки Одина». Скажу відверто: після виступу BUTTERFLY TEMPLE мені вже не хотілося слухати нікого, але я все ж переборов таке зрадницьке бажання звалити — і, мушу сказати, дуже не дарма…
Маленьким сюрпризом для глядачів стало виступ легендарного гітариста Сергія Чантурії — він трохи охолодив глядачів коротким, але вельми змістовним сетом у стилі JOE SATRIANI. Таке враження, що Сергій просто зрісся з гітарою, і вона є невід'ємною його частиною. Він отримував не менше задоволення від свого виступу, ніж глядачі в залі. Були зіграні переважно спокійні речі (музика більше для жінок, як сказав сам виконавець). Після такого розслаблюючого виступу глядачі були готові до подальших музичних струсів, і вони не змусили себе довго чекати.
На сцені з'явився ще один знаменитий чернігівський гурт — CRYSTAL SWORD. Вони представили глядачу якийсь Melodic-Death чернігівського розливу. Міцна, технічна, ненавантажуюча, але досить важка музика не дозволяла глядачам стояти на місці — тягла під сцену, щоб там відірватися на повну котушку. Граючи в одну гітару, бас і ударні, Кришталеві Мечі видавали досить щільний звук із порталів; хлопці на своєму прикладі показали, що не обов'язково заморочуватися складними партіями й супер-заковиристими переходами, щоб грати добротну й якісну музику.
Гості зі славного міста Гомель ZVIK не потребують особливого представлення (ми їх бачимо не вперше, адже вони приїжджали як на фестиваль Metal Heads' Mission до Євпаторії, так і безпосередньо до Чернігова). Хоча особисто мені здається, що хлопці відверто «дерут» свою музику з творчості гурту KORN, але тим не менше людям подобається, і значить вони займають свою нішу у світі важкої музики. Самі ж вони характеризують свою музику як Nu-Metal або альтернативу. Як на мене, музика трохи примітивна, але це компенсується її драйвовістю й, безсумнівно, поведінкою гурту на сцені. Музиканти викладають усі свої навички в акробатиці та хаєромаханні. ZVIK порадували глядачів кавером на Zdob Si Zdub. У процесі виступу один із гітаристів розійшовся до такого ступеня, що умудрився порвати сьому струну на гітарі, але цей казус не завадив гурту продовжити свій виступ. Гурт виконав свою місію на цій сцені й пішов під крики й вигуки розгарячованого натовпу…
МАСТЕР… як багато в цьому слові… Вже другий рік поспіль «майстри» радують нас своєю появою на сцені чернігівського літнього театру. Ці дядьки радують нас своєю музикою з пелюшок (адже багато хто з нас був у пелюшковому віці у 87-му році). Але повернімося все ж у наші дні… Мастера довго не змусили себе чекати й урубили від швидкісного пересування по сцені басиста з гітаристом. Я вже не кажу про акробатичні номери Страйка з гітарою. Пісні з останніх альбомів розбавлялися вже безсмертними хітами, відомими нам ще з часів АРІЇ («Встань, страх здолай», «Воля і Розум», «Тут кують Метал») та хітами виробництва вже МАСТЕРА («Хрести», «Бережись», «Руки геть»). Хоча особисто мені їхній виступ здався трохи коротким. Але ніхто не скаржився, адже це був справді майстерний виступ… Останню пісню (а саме «Волю і Розум») зала співала разом із Лексом на повну глотку. Гадаю, не було жодної людини в залі, яка б залишилася невдоволеною виступом МАСТЕРА…
Що ж… закінчено бал, погасли свічки… і ми вирушили в довгу подорож у ранковий Чернігів, бо остання електричка вже давно пішла…