Концерт THERION у москві, практично рівно через рік після першого. Не потрапивши на той концерт, перший, я довго засмучувався, питання про присутність на цьому для мене взагалі не стояло. Купивши квиток вельми і вельми заздалегідь, я передчував концерт гурту, який уже тривалий час стабільно входить до 10-ки улюблених команд.
Що є THERION — грецькою «чудовисько», слово, настільки широко вживане містиками та окультистами. А ще це дез-металічний гурт, що виник у Швеції колись. Перший альбом справді був найчистішим дезом, так само як і другий, третій був значно мелодичнішим, четвертий виявився абсолютно іншим — частина речей ближча до мелодик-дезу, але водночас присутні неймовірно красиві програші, величезна кількість клавішних партій, нарешті з'являються чистий чоловічий та жіночий а-ля оперний вокал; альбом став останнім перед тим, як THERION стали одним із найвідоміших і знаменитих гуртів на важкій сцені.
Далі всім відома історія, коли до Маркуса Штайгера прийшов Єнс Йоннсон — лідер THERION і попросив усього лише симфонічний оркестр для запису альбому. До слова, директор Nuclear Blast виявив повну безрозсудність — він заклав свій автомобіль і ще частину своїх речей (зараз це здається жахливо дивним, але в тому далекому 1996 NB ще лише набирав сили як лейбл екстремальної музики, і оркестр цей справді, можна сказати, збирався на останні кошти) — і… і з'явився альбом «Theli» — альбом-шедевр, альбом-унікум, оригінальність якого на той момент була стовідсотковою: хор, що складається з кількох чоловіків та жінок, солюючі чоловічий та жіночий вокали, з голосами, характерними радше для класичної музики, оркестрові інструменти, що допомагають стандартним гітарі та басу з ударними, найскладніші тексти, засновані на міфології, музика, не схожа на жоден інший гурт, музика, за якою відтоді THERION завжди впізнається. Люди намагалися і намагаються знайти тут готику, дум, дез, прогресив і все інше — і все це невірно; врешті-решт критики, розпачавшись, зупинилися на терміні симфо-метал — просто охарактеризувавши спосіб виконання, питання про жанр відкрите — а ваш покірний слуга сказав би, що все просто — ярликами тут не відбудешся, цей жанр так і називається — «Therion».
Через два роки вийшов новий альбом гурту. Помпезний скрипковий вступ до першої пісні, якась похмурість і зловісне, але водночас таємниче звучання більшої частини альбому, оркестрові вступи майже до всіх композицій, повільний темп пісень, що надає додаткової урочистості, позначив ще один шедевр шведського гурту під назвою «Vovin».
Випущений ще через два роки «Deggial» відрізняється більшим акцентом на гітари, переважаючими чоловічими сольними партіями (для пісні «Flesh Of The Gods» спеціально запросили знаменитого Ханзі Кюрша, фронтмена BLIND GUARDIAN).
Нарешті, через ще один рік з'явився альбом, щодо якого більшість людей вважають за краще відмовчуватися. Концептуальний альбом, кожна назва пісні якого — королівство асів, гномів, ельфів, велетнів тощо зі скандинавської міфології — «Secret Of The Runes» став найскладнішим, монументальним, можна навіть сказати, центральним альбомом гурту. На концертах з нього виконують небагато пісень, весь альбом радше нагадує класичну ораторію з розкішними вокальними партіями (залучалися професійні оперні вокалісти). Того ж 2001 року обмеженим тиражем виходить збірка різних демо-записів гурту.
У 2002 році з'являється концертний альбом на двох дисках. Також я зовсім забув сказати про ще один бік музики гурту — кавер-версії пісень інших гуртів: так, у 1997 вийшов цілий альбом, основу якого склали переспіви різних гуртів, у тому числі SCORPIONS, IRON MAIDEN, JUDAS PRIEST.
Нового студійного альбому чекали всі, а його все не було й не було, як раптом у 2004 році гурт видає одразу два альбоми — вони різні за своєю суттю, концепцією, звучанням, але видані в один день діджипаком. Ми знову чуємо важкі гітарні рифи і вперше з середини 90-х — гроулінг самого Йоннсона. Гурт їде в тур — у якому беруть участь вокалістка Карін Ф'єлландер та колишній вокаліст німецького пауер-гурту AT VANCE Матс Левен; що стосується хору, то його склад (двоє чоловіків і дві жінки) незмінний ще з 2001 року.
Підсумовуючи, гурт на сцені — це 10 осіб: хор, що складається з чотирьох людей, два основні вокали, сам Йоннсон, брати Німанни, що утворюють тандем не тільки родинний, але й басу з гітарою, ударник Петер Карлссон. Крім того, звісно, звукоінженер та майстер зі світла — про них ще доведеться окремо сказати нижче.
Вперше гурт відвідав москву наприкінці 2004 року, і рівно через рік з різницею в кілька днів відбувся другий концерт великого гурту в росії.
15 січня 2005 року з 6 години люди займали місця в залі, а верхній одяг розміщувався ближче до восьмої у додатковій роздягальні — повний аншлаг! На балконах зайняті всі місця.
Початок дев'ятої — гасне світло в залі, який вибухає вітальними голосами; що далі, а далі ще кілька хвилин, у підсумку яких синюватий колір, якому судилося перетворитися на найяскравіше білий — і розкішний скрипковий вступ «The Rise Of Sodom And Gommorah» сповіщає нам про те, що почався концерт гурту під назвою THERION — перші партії чоловічого та жіночого вокалу — світло настільки яскраве, що практично нічого не видно, видна хіба що постать огрядної вокалістки. Придивившись, ми бачимо двох братів Німаннів та Йоннсона, що ходить сценою з гітарою; хор ми побачимо лише наприкінці пісні — він буде від глядачів справа, навіть на підвищенні — двоє одягнених у фраки чоловіків та дві жінки в розкішних сукнях. Довга пісня перетікає в іншу — це «Cults of the Shadow» — загадковий текст куплета підспівує мало не кожен у залі.
Змінюється освітлення, звучить черговий вступ і грається «The Blood Of Kingu», одна з пісень з останніх альбомів, де на повну силу про себе дає знати вокал Матса Левена; потім акцент переходить на хор, гітарне соло, і всі вокалісти разом урочисто завершують цю чудову композицію — і тут же східні мотиви — знову одна з останніх речей, тільки тепер уже з «Lemuria», а не «Sirius B», як було в попередньому випадку, і знову всі вокалісти працюють на повну зайнятість; Йоннсон і Крістіан відмінно відігрують партії, під кінець у залі мало не скачуть. Але справжнє буйство почалося на подальшій «Invocation of Naamah» — в перших рядах просто кошмар: дихати нічим, при цьому люди знаходять у собі сили здійснювати нестямні рухи.
Мабуть, щоб дати всім відпочити, далі грається «Schwarzalbenheim», чергова світлова гра, всі кольори веселки і всі можливі відтінки, які тільки існують, — все це на сцені.
Невелика заминка, щоб зіграти помпезну й урочисту «Seven Secrets Of The Sphinx» з альбому «Deggial» з основою на чоловічому хорі. Мабуть, свідомим контрастом це було зроблено перед виконанням «Asgard», де основа — якраз жіночий соло-вокал та жіночий хор.
Чергова невелика пауза — і все, що ми чуємо наступні 10–15 хвилин, грається на дуже важко настроєних гітарах. Спочатку «Raven of Dispersion», що до кінця стає надзвичайно ліричною, потім «Typhon», ще одна пісня з останньої дилогії — жіночий вокал, чоловічий, знову жіночий, знову чоловічий, і… під нестямні вигуки до мікрофона підскакує Йоннсон і високим гроулінгом проспівує приспів пісні, далі все за тією ж ланцюжком. «Ginnungagap» — наступна пісня, третя й остання цього дня з альбому «Secret Of The Runes».
Що далі. В синюватій темряві звучить інтро до «Black Sun». Відіграється ця пісня, і на наступні хвилини хор і вокалісти видаляються… що ж це означає, невже Йоннсон вирішив пограти старенького — так, це так і є. Він сам стає за мікрофон, попередньо оголосивши «Baal Reginon» — треба зауважити, що його концертний гроулінг звучить значно вище, ніж на альбомах — повільний дез-метал — ось що ми чуємо, і ця пісня не єдина; наступна пісня «Riders of Theli» вже мелодична й красива, але тим не менш за мікрофоном по-раніше Йоннсон; нарешті з'являється вокалістка і заспівує «The Khlysti Evangelist», Матс Левен з'являється на сцені лише коли починається його партія. Зате наступну «The Invisible» співають уже абсолютно всі. Пісня закінчується — ні, не закінчується — вона переливається у що б ви думали — в російський гімн; після секундного шоку і гробової тиші в залі лунають наймогутніші вигуки, Крістіан Німанн відіграє куплет і приспів гімну, кілька секунд, доки люди в залі заспокоюються, і практично без вступу починається одна з найшвидших пісень гурту — «Wine Of Aluqah».
Після чого Йоннсон виголошує невелику промову перед залом, дякує всім, хто прийшов на концерт, гурт неквапно видаляється зі сцени, і ось тут — частина людей, звісно, виходить перевести дух, але основна маса скандує назву гурту, по суті називаючи пісню, яку належить виконати буквально через хвилину — відоме кожному інтро (Preludium), неймовірно сумне, похмуре, зловісне, і водночас як ніщо інше — ця хвилина з невеликим відображає музику гурту загалом, її настрій і дух — і, зрозуміло, звучить найвідоміша пісня гурту. Якщо на решті пісень люди підспівували під час приспіву і то не завжди, то тут співали всі від і до — «To Mega Therion», і цим усе сказано. На рядках «The World Will Burn / By Soraths - Flame / And Through The Solar / Sign - Proclaim» мікрофон був спрямований у зал, і зал зі своїм завданням благополучно впорався. Пісня закінчується і гурт знову йде.
Але чи може концерт THERION бути без каверів — зрозуміло, ні. Гурт знову на сцені. Матс оголошує, що зараз усі почують абсолютно новий кавер, оскільки виконувати ті ж кавери, що вже були минулого року — безглуздо, після чого згадується гурт WASP і… в наступні миті зал просто вибухає — ніхто не очікував почути у виконанні гурту «I Wanna Be Somebody»; далі висловлюється, що наступна пісня, звісно, вже виконувалася, але вона добра і можна її заспівати ще раз — концерт закінчується виконанням знаменитої «Iron Fist» легендарних англійських рокерів MOTORHEAD.
Що я можу сказати про концерт загалом — скажу, що це було блискуче завершення концертного сезону. У 2005 році на москву обрушився град концертів, такого потоку закордонних гуртів не було ніколи. Були ACCEPT, DIO, легендарні JUDAS PRIEST вперше відвідали цю країну, так само як вперше були LAKE OF TEARS, LACRIMOSA, CANDLEMASS, у рамках свого прощального туру, але водночас і вперше москву відвідали SENTENCED — завершувався ж рік виступом цих великолепних, і не побоюся цього слова, великих шведів, і завершувався блискуче, грандіозно й урочисто. Ідеальний звук, найкраще освітлення, яке я бачив за весь 2005 рік (а я побував більш ніж на 20 концертах закордонних гуртів), відмінна гра, відмінне спілкування із залом, нарешті — абсолютна віддача з боку публіки.
Що залишається додати — чекаємо нових звершень від THERION і сподіваємося, що коли вийде новий альбом, вони не забудуть про нашу країну!
**
Підготовка матеріалу — Alan
**
Сет-лістThe Rise of Sodom and Gomorrah Cults of the Shadow Blood of Kingu Uthark Runa Invocation of Naamah Schwarzalbenheim Seven Secrets Of The SphinxAsgard Raven of Dispersion Typhon Ginnungagap Black Sun (with intro) Baal Reginon Riders of Theli The Khlysti Evangelist The Invincible russian National Hymn Wine of Aluqah -encore 1-Preludium To Mega Therion -encore 2-I Wanna Be Somebody (WASP cover)Iron Fist (MOTORHEAD cover)