ПОСИЛАННЯ НА ПОВНИЙ ФОТОРЕПОРТАЖ:
*** 1 ДЕНЬ: SKYLINE, HELLOWEEN, U.D.O., BLIND GUARDIAN
- 2 ДЕНЬ: ENSIFERUM, SUICIDAL TENDENCIES, MORBID ANGEL, SODOM, AS I LAY DYING, HEAVEN SHALL BURN
- 3 ДЕНЬ: MOONSORROW, CRASHDIET, KATAKLYSM, THE HAUNTED, DIR EN GREY, SUBWAY TO SALLY, MAYHEM, ICED EARTH, AVANTASIA, SEPULTURA, KREATOR, CHILDREN OF BODOM**
Alan Отже, перед вами репортаж про серпневі дні, проведені в королівстві — або, можливо, республіці — металу, розташованому в селі Ваккен на півночі Німеччини. 80 000 металістів, сотні репортерів (теж металісти, зрозуміло), величезна кількість виконавців, океани пива, ріки Єгермейстера і цілий всесвіт, заповнений музикою. Ми прибули до vip-зони табору, призначеної для репортерів, увечері 3 серпня. Величезною помилкою з мого боку був намір купити футболку з логотипом фестивалю наступного дня. Буквально наступного ж вечора вони були просто змітені величезною армією людей.
Ваккен — це не лише музичний всесвіт хеві-металу, це ще й унікальна атмосфера, створена фанатами, що приїхали з усього світу (хіба що не було нікого з Антарктиди, особисто я не помітив жодного пінгвіна на фестивалі, але, можливо, я просто погано шукав). Мікс з англійської, німецької та багатьох інших мов, довге й коротке волосся, діти та дорослі, хеві, пауер, треш, блек, дез-метал — і це ще не все. Загалом, у цьому весь Wacken Open Air.
Maxim Хотілося б окремо описати територію фестивалю для тих, хто ніколи не був на Ваккені і хто відвідував фестиваль у середині 2000-х років, тому що вона зазнала суттєвих змін. Знадобилося досить багато часу, щоб дослідити місцевість. В арсеналі фестивалю 6 великих сцен і трохи більше менших за площею, призначених для непрофесійних гуртів. На цих сценах грали навіть деякі з глядачів. Про сцени! На мій погляд, забагато. Виявилося проблемним стежити за виступами гуртів на головних сценах, оскільки вони йшли паралельно. Якщо вам цікаві виступи обох гуртів, що виступають у даний момент, або обирайте, або бігайте від однієї сцени до іншої. Окрім музики й пива фестиваль надав й інші розваги, Село Вікінгів, наприклад, із усілякими конкурсами та змаганнями. Знову ж таки, я ставлюся до цього з неабиякою часткою скепсису, я ж їхав на музичний фестиваль, а такі речі відволікають від музики.
Треба сказати, що, враховуючи кількість людей, масштаби й умови фестивалю, організатори впоралися і зробили все на найвищому рівні. Як би там не було, народу все одно забагато для території фесту. З іншого боку, не можу не відзначити, наскільки якісно й зручно було організовано рух між сценами. Невеликий прохід, залишений за сценою, завжди вільний просто тому, що звідти не видно сцену, тож люди там не стоять хоча б через незручність.
Alan Квитки були розпродані ще в лютому. В останні роки це типова для Ваккена ситуація. Graspop, Metalcamp і Hellfest також набирають популярності останнім часом. Багато людей намагаються відвідати щонайменше два метал-фестивалі за літо, на те є дві причини. По-перше, компанія і сама атмосфера фестивалів, про яку я вже говорив вище. По-друге, це чудова можливість побачити деякі гурти, що виступають виключно на фестивалях. Якщо ж говорити про 2011 рік, героями першого вечора були німецькі королі пауер-металу HELLOWEEN та BLIND GUARDIAN. Хедлайнер фестивалю — OZZY OSBOURNE. Афіша другого дня фестивалю ставила нас перед болісним вибором: легенда дез-металу MORBID ANGEL, монстри металкору AS I LAY DYING та HEAVEN SHALL BURN, TRIPTYCON, що замінили CRADLE OF FILTH, і APOCALYPTICA, TRIVIUM, ENSIFERUM, VAN CANTO, PRIMAL FEAR, SIRENIA та безліч інших чудових виконавців, що виступали протягом 14 годин. Але головною подією дня були, звісно ж, JUDAS PRIEST. У грудні 2010 року Боги Металу оголосили про своє фінальне світове турне, яке має назву EPITAPH. У вирішальний день виступили SEPULTURA, KREATOR, MAYHEM і CHILDREN OF BODOM, MOTORHEAD як головний хедлайнер, також було представлено спеціальне шоу AVANTASIA за участю Міхаеля Кіске, Йорна Ланде та Кая Хансена. Але, на мою думку, найцікавішою подією цього дня було неперевершене і, на жаль, останнє у своєму роді шоу ICED EARTH з Меттом Барлоу як вокалістом.
Отже, закінчимо зі вступом і перейдемо безпосередньо до гуртів.
День перший. Першим був гурт KVELERTAK — якісний хард/металкор з доволі жорстким звучанням. Однак, щоб звук не нагадував кашу, необхідне досить якісне обладнання, яким виконавці не володіли. Загалом виступ залишається на середньому рівні.
Основне шоу почалося на Блек-сцені. SKYLINE — гурт організатора Ваккена, Томаса Єнсена. Вони виконали два кавери на Гері Мура та кілька композицій, присвячених Ваккену, із запрошеними вокалістами: Доро Пеш, Кріс Болтендаль та Удо Діркшнайдер, який відвідав фестиваль виключно заради цього короткого виступу. Також ми могли побачити Тома Ангелріппера, якого можна вважати чемпіоном Ваккена 2011: він виступив із колективами SODOM, ONKEL TOM та SKYLINE. Одразу після відкриття фестивалю ONKEL TOM виступали на п'ятій сцені, показавши добре шоу, не позбавлене гумору. Звук залишає бажати кращого, гурт не прагнув відіграти ідеально. Шнапс... Хор німецьких глядачів звучав чудово.
Першим масштабним видовищем цього дня були HELLOWEEN. Неймовірне почуття захвату переповнювало публіку, однак техніка підкачала. Засновники пауер-металу почали з Are You Metal. Складно уявити кращий варіант для відкриття величезного метал-фестивалю. Якимось зловісним знаменням звукова система повністю вимикалася якраз перед словами "Are you metal". Попри те, що виступ гурту на Ваккені був частиною The 7 Sinners tour, базувався він на альбомах Keeper Of The Seven Keys. Eagle Fly Free, March Of Time, I'm Alive (цю пісню рідко можна почути на концертах гурту), Dr.Stein, I Want Out, подовжена версія Future World з традиційним розспівуванням разом із залом. Але, звісно ж, ключовим моментом годинного виступу гурту було виконання трилогії Keeper — Keeper Of The Seven Keys, The Kings For 1000 Years та Halloween. На жаль, неполадки зі звуком супроводжували весь виступ музикантів. Тим не менш, Енді Деріс показав себе як чудового фронтмена й витримав усе шоу на найвищому рівні.
Одразу після HELLOWEEN на сцені з'явилася ще одна німецька легенда пауер-металу — BLIND GUARDIAN. Уперше вони виступили на Ваккені ще у 1992 році. Є ще лише один відомий нині гурт, що розпочав кар'єру з цього фестивалю на початку 90-х, це SAXON. Для BLIND GUARDIAN це був п'ятий виступ на Ваккені, без сумнівів, вони були чи не найочікуванішими музикантами з усіх, хто виступав за три дні фесту. Мабуть, найцікавішим моментом було виконання пісні Majesty з першого студійного альбому гурту. Решту пісень загалом легко можна було передбачити: три пісні з останнього альбому, включно з Tanelorn, однією з найскладніших у частині вокалу. Великий фестиваль — найкраща можливість оцінити по достоїнству приголомшливі вокальні дані Ханзі Кюрша, у клубах він часто співає на октаву нижче, ніж на студійних записах. До слова, як і раніше незвично бачити Кюрша з коротким волоссям. BLIND GUARDIAN також є чудовою можливістю взяти участь у хоровому співі всією величезною натовпою під час виконання The Bard's Song. Хор із десятків тисяч голосів звучав неймовірно потужно.
Отже, першим хедлайнером фестивалю був гурт OZZY OSBOURNE. Перше, що зробив Оззі ще під час виконання першої пісні — I Don't Know — облив передні ряди репортерів і фотографів мильною водою зі шланга, не можу сказати, що це було смішно. Особливо фотографам із дорогою технікою, з боку гурту це було відвертим хамством. Виступ Оззі складався з найкращих хітів BLACK SABBATH та його сольних. Виступ був нетривалим, до того ж у середині його Оззі пішов зі сцени під час приблизно 15-хвилинного гітарного та драм-соло. Його голос залишається унікальним і неповторним, навіть попри те, що він не в найкращій формі для настільки масштабного заходу, тисячі фанатів були абсолютно щасливі побачити його. Що примітно, Оззі зіграв пісні Rat Salad і Shot In The Dark, які останнім часом стали великою рідкістю в сет-лістах концертів. Решта ж пісень були цілком очікувані, наприклад, Iron Man, Mr Crowley, Bark In The Moon, Road To Nowhere тощо. Після бісу виступ першого дня завершився піснями Mama, I'm Coming Home та Paranoid.
Другий день було відкрито гуртом ENSIFERUM. Саме те, що потрібно, щоб прокинутися на фестивалі. Та сама ситуація і з колективом PRIMAL FEAR, відомим потужними та швидкими сетами. Після на сцену вийшли SUICIDAL TENDENCIES. Загалом, треба зауважити, що звучать вони непогано, вокаліст уміло працює з публікою, але музика сама по собі нескладна, тому нічого незвичного гурт не продемонстрував.
MORBID ANGEL. Приголомшливе шоу, хоча проблеми зі звуком дещо псували враження. Виступ розпочали з Immortal Rites. На мій погляд, ця пісня, а також Fall From Grace звучить не дуже цікаво. Зате виконання Rapture Devil чітко дало зрозуміти — так, сьогодні виступають MORBID ANGEL. Неймовірно потужний звук, все зіграно чисто й диявольськи технічно. Також були виконані композиції Angels Of Decease, I Am Morbid, Chapel Of Ghouls та Where The Slime Live.
Якщо хтось усе ж таки проспав кулеметні черги американців — на виступі SODOM, легенди німецького трешу, прокинулися вже всі. Ми бачили їх багато разів, виступи їхні мало відрізняються один від одного, і вони завжди... чудові. Значна частина гуртів із трьома гітарами виглядає смішно й недоладно порівняно з гітарою Бернеманна. Дядько Том зіграв найкраще з SODOM з окремим акцентом на останній студійний альбом гурту, In War And Pieces. Дивно, але головний хіт 2000-х Napalm In The Morning зіграний не був.
Виступ AS I LAY DYING був доволі бездушним. Загалом, стиль у них дуже своєрідний, досить цікаво звучать періодичні вставки чистого вокалу. Ще одним металкор-гуртом цього дня були TRIVIUM. Фанати цього жанру в захваті від виступу, гурт заявив зі сцени, що такої приголомшливої аудиторії в них ще не було, а виступ — найкращий у їхньому житті. У музиці HEAVEN SHALL BURN немає, на мій погляд, нічого особливо видатного, але стиль воістину унікальний, додамо до цього ще й потужний вокал. До того ж, Маркус — чудовий фронтмен. Виступ гурту створює враження, що вони завжди щиро раді своїм фанатам, вітають їх з особливою теплотою. Попри те, що вони грають жорсткий металкор, під час їхніх виступів створюється приємна тепла атмосфера. Одночасно з AS I LAY DYING на іншій сцені виступали RHAPSODY OF FIRE. На жаль, наскільки цей італійський колектив хороший на студійних записах, у процесі створення фантастичних відео, настільки ж він нецікавий наживо, особливо на відкритому повітрі.
JUDAS PRIEST — 130 хвилин чудового сету. Боги металу представили свою програму перед повністю заповненою глядачами територією, тур було оголошено як останній великий світовий тур гурту. Вони грають пісні з усіх альбомів без винятку. Кілька цікавих моментів. Diamond And Rust зіграли як суміш зі швидкої та повільної версій пісні. Пісню Breaking The Law мав виконати зал, а не Роб, однак перший куплет панувала тиша, бо публіка не одразу зрозуміла, чого від неї хоче Хелфорд. І, звісно ж, окремої уваги заслуговує виконання Blood Red Skies. Уже на початку створилося чарівне відчуття, що викликало неописувані емоції й робило виступ незабутнім. У цій пісні аномально сильна енергетика. До слова, Річі Фолкнер (який замінив Кеннета Даунінга, що відправився в цей час грати в гольф) напрочуд добре впорався зі своєю роботою. 21 чудова пісня, відмінне світло, чудовий звук, цікаве шоу, абсолютно неможливо повірити, що JUDAS PRIEST розпочали свій шлях у хард-році близько 40 років тому. Вони, як і раніше, юні Боги Металу.
Одним із найкращих гуртів цього вечора цілком могли стати CRADLE OF FILTH, але їхній виступ було скасовано у зв'язку з поганим самопочуттям Дені. Їх замінили TRIPTYKON, музичний проєкт Томаса Габріеля Фішера, творця легендарних CELTIC FROST, натхненників багатьох європейських метал-гуртів. На третій сцені в цей час виступали KYUSS LIVES. Їхнє звучання вирізняється оригінальністю в найкращому сенсі цього слова. Перед ними була можливість побачити MORGOTH, але їхній виступ загалом був не дуже цікавим.
APOCALYPTICA завершили день на одній з основних сцен. Нудно для фіналу дня, але водночас шоу було чудово яскравим і видовищним.
Просто уявіть. Третій день фестивалю, ранок. Ви трохи втомлені, трохи п'яні, ще не прокинулися й не зовсім оговталися, і раптом... На сцені ви бачите людей у крові. Ні, ні, це не нічний кошмар, це лише MOONSORROW виконують свої гімни фінською на головній Блек-сцені. На третій сцені день відкрили VISION OF ATLANTIS. Виступили добре, на сцені вони виглядали відмінно, але загальне враження від виступу залишилося нейтральним і не справило рівним рахунком жодних емоцій. Наступними на сцену вийшли CRASHDIET, глем-метал гурт, що виглядав катастрофічно на думку одних і просто смішно на думку інших. У загальних рисах не являють собою нічого цікавого. Можливо, близько півтори тисячі людей спостерігали за сетом TRIOSPHERE, молодий норвезький гурт, що грає цікавий пауер/прогресив-метал із жіночим вокалом.
Наступною яскравою подією на головних сценах були KATAKLYSM. Їхні живі виступи — окремий музичний стиль. Мабуть, назвемо це канадським мелодійним дезом. У студії вони грають чистий дез, який дивним чином перевтілюється в мелодик під час живих виступів. Водночас Маурісіо Іаконо є володарем найкращого екстремального вокалу, решта музикантів колективу також перебувають на достатньо високому рівні. Виступ THE HAUNTED був просякнутий сильною енергетикою, рівень гри також дуже хороший. Однозначно якісне шоу. пітер Долвінг, вокаліст гурту, вирішив дещо змінити імідж і відпустив бороду.
Чому легенди треш/дез-металу ONSLAUGHT виступали на п'ятій сцені, так і залишилося не цілком зрозумілим. Ще більше здивувало те, що глядачів було зовсім мало. Втім, це демонструє ставлення до жанру. Виключаючи Велику Четвірку, німецьку Велику Трійцю і, може, ще з десяток гуртів, більшість виконавців безумовно далекі від світової відомості. З іншого боку, порівняно нечисленна аудиторія зустріла гурт дуже добре. Відмінна музика, якісна гра й енергія музикантів загалом склали відмінний виступ.
Якщо пекло існує, то грішників напевно мучать живим виступом DIR EN GREY. Начебто й техніка на найвищому рівні, й досвіду достатньо, й музика різноманітна, й вокал зовсім унікальний і неймовірно складний, але загальне враження абсолютно жахливе. MAYHEM. Аттіла був одягнений... звичайно і без гриму. В останні роки це стало традицією MAYHEM, що Аттіла використовує різні, часом комічні образи. Попри те, що виступ був удень, звучало дуже атмосферно й похмуро.
Сет ICED EARTH був, мабуть, чи не найзворушливішим за весь Ваккен 2011. Останній виступ з Меттом Барлоу як вокалістом. Знову. Можливо, Шаффер пошкодував про своє рішення вигнати Ріппера, може, він вірив, що Барлоу повернувся надовго. У будь-якому випадку, виступ був просто приголомшливим. Більшість пісень були з класики: з The Dark Saga та Something Wicked This Way Comes. Також були Jack з Horror Show та Last December з Burnt Offerings. Єдина пісня періоду Ріппера, яку зіграли, — Declaration Day. Метт Барлоу не скрізь взяв верхні ноти, але це не так уже й важливо. Найсильніше враження справило виконання The Prophecy, у голосі Барлоу були сльози. Після бісу Джон оголосив про відхід Метта, який стояв у цей час зі сльозами на очах.
У цей самий час у прес-зоні сталася цікава річ: оголосили першу приблизну «афішу» наступного року. GAMMA RAY, CRADLE OF FILTH, AMON AMARTH, UDO, HAMMERFALL, MINISTRY і THE SCORPIONS. Одразу після цього в прес-зону заглянув Рудольф Шенкер для короткої прес-конференції.
SEPULTURA були чудові, як і зазвичай. Олд-скульне звучання, хороший звук, відмінна гра, сильний вокал. Проста формула чудового виступу. Для шанувальників WINDIR був подарунок в особі VREID, той самий гурт, але без вокаліста. WINDIR загалом грають вікінг-метал, однак у Селі Вікінгів було чутно зовсім інше — на одній із маленьких сцен виступали LACRIMAS PROFUNDERE, що грають жорсткий дум. Дуже атмосферне шоу, що вганяє у стан легкої меланхолії.
Яскраве й різноманітне шоу AVANTASIA включало дуети з Йорном Ланде, Міхаелем Кіске, Каєм Хансеном, Бобом Кетлі та Амандою Сомервілль. В останні роки Тобіас Заммет намагався позбавити гурт від закріпленого іміджу одноразово зібраної команди для метал-опери. Саме тому більша частина пісень була з останніх альбомів гурту, лише три з тринадцяти були з Опери. Спірне питання, наскільки правильним було поставити таке яскраве дійство на третій день фесту, але шоу було безсумнівно чудовим.
На одній з інших головних сцен KREATOR... почали вбивати, причому із задоволенням. Можна було, звісно, спробувати прикинути приблизне число глядачів, але, мабуть, можна сміливо вважати, що їх було максимальна кількість. Інтро Choir Of The Damned поклало початок виставі. Диявольське червоне світло, дим і повільна інструментальна частина Hordes Of Chaos були змінені швидкими агресивними рифами головного німецького треш-метал-гурту. Наступна пісня — з останнього альбому — Warcurse. Світло падало на обличчя Мілле так, що перетворювало його на демона. До речі, варто зауважити, що Мілле і Ральф Шіперс були одними з небагатьох фронтменів, які використовували англійську як данину поваги гостям з інших країн. Отже, слідом гурт зіграв Endless Pain з першого студійного альбому. Ще одна пісня з ранньої творчості KREATOR — Pleasure To Kill. Складалося враження, що вся сцена палахкотить вогнем, а слем, влаштований глядачами, додавав видовищу божевілля. Ще одна пісня з альбому Hordes — Destroy What Destroys You. Наступні пісні були з альбому Enemy Of God. Мелодійну Voices Of The Dead було замінено на жорстку й динамічну Enemy Of God. Єдина пісня, яку Мілле вирішив виконати з підтримкою глядачів, — Phobia, лаконічна й проста, але водночас зовсім чудова. Деякі пісні 2001 року — Violent Revolution з Patriarch як інтро та інша чудова композиція — Reconquering The Throne. «Ваккен, слем, зараз Betrayer!» — сказав Мілле, поклавши початок новому витку божевілля. Швидкий біс, за хвилину Мілле повернувся з банером «Прапор Ненависті» і шоу завершилося міксом із Flag та Tormentor.
Водночас на четвертій сцені виступали HAIL OF BULLETS. Не особливо примітний студійно гурт, але живий виступ блискучий. Відмінний дез-метал, якісно зіграний, із чудовими звуком і вокалом. Шкода, що грали вони паралельно з KREATOR.
І знову на головну сцену, де MOTORHEAD грають свій рок-н-рол. Як і завжди, дуже непогано: все той самий рок-н-рол, все так само добре. Ace Of Spades і Overkill після бісу, звісно, зібрали найбільшу кількість глядачів біля головної сцени.
Одним з останніх гуртів на фестивалі були CHILDREN OF BODOM. Їхній виступ супроводжувався проливним дощем, але сотні людей однозначно не пошкодували, що їм довелося терпіти такі умови. Враження, що гурт грав у півтора рази швидше, ніж на студійних записах. Результатом стали феєрично складні гітарні соло, але це не стало проблемою для Алексі та його команди. З технічної точки зору все звучало чудово. Мабуть, варто опустити, як Алексі спілкується з публікою — це жахливо. Без перебільшень, кожне п'яте слово — fuck. Це його звичайна манера, але він, мабуть, міг би й фільтрувати своє мовлення, хоча б на такому масштабному заході.
Потім напуття організаторів, подяки... SUBWAY TO SALLY завершили фестиваль уже глибокої ночі.
***
Кілька слів на завершення. Попри дощ (слід пам'ятати один із головних слоганів фестивалю — Rain or Shine) це були фантастичні дні. Ми хочемо висловити велику подяку організаторам і прес-менеджерам фестивалю та особисто Britta Kock і Fine Wolff за надані акредитації та чудове ставлення до преси. Також величезне спасибі всім, хто працював у прес-зоні, за їхню допомогу протягом усіх чотирьох днів. І звісно ж, дякуємо BECK'S за перебування з нами й у нас увесь цей час.