Через рік після випуску свого дебютника «Luxaeterna» бразильці AQUARIA випускають продовження своєї фантастичної саги. Вочевидь вирішивши, що одного гітариста їм буде замало, хлопці звільнили Лео Гомеша і запросили йому на заміну Густаво Ді Падуа та Роберто Скріпіллітті (на буклеті скорочено іменується Роб Скріп). Я знайомий із першою роботою AQUARIA і, чесно кажучи, вона мені не сподобалася. Надто помпезно й пафосно, із симфонізмом був явний перебір, численні зміни ритму на користь мелодиці не йшли, а з точки зору «прогресиву» вся ця кашоподібна маса не сприймалася цілісно. Що ж ми маємо на продовженні? На жаль, якщо прогрес і є, то його зовсім трохи. Симфонізму менше не стало, і всіх вищезазначених наслідків від цього відповідно теж. Вокаліст Вітор Вейга співає так само, як і на першому альбомі — непогано, але без родзинки. Звичайний високий пауерний вокал. Дві гітари надали певну вагомість музиці, але це не так добре помітно, як якби поєдналося з невеликою десимфонізацією. У підсумку так само мало за що зачепитися вуху — сподобався хіба що однойменний з альбомом епік. Замало. Хочеться побажати хлопцям ще раз поміркувати на тему «Прогресив-пауер і симфонізм: як не переборщити».
