Після шикарного дебютного альбому In Loneliness Of Two Souls я з нетерпінням чекав новий диск від цього похоронного дуету. І загалом вони виправдали надії, бо щойно я почув перші акорди By the Candles Obsequial, по моїй спині пробіг холодок, а серце зовсім завмерло. 45 хвилин траурного думу, що іноді зривається в люті дез-атаки, рифи, що витягують душу, та ледь чутні торкання клавішних — наче падаючі сльози, стисний рик та чуттєвий чоловічий голос. До речі, як і на першому альбомі, дуже порадували вокальні партії та їхні професійні аранжування — різноманітні та багатовимірні. Тепер до багатого голосу Олександра додалося жіноче сопрано запрошеної вокалістки. Загалом музичний матеріал, попри його похоронну спрямованість, вельми різноманітний, що не може не радувати. Видно, що музиканти проробили велику роботу.
Але в усьому цьому великолеппі є й мінуси. Мені здається, той факт, що хлопці записувалися у власній студії, наклав відбиток — запишися вони в студії європейського рівня та залучи сесійного ударника — ефект був би значно більшим. Але це все припущення, а за фактом маємо непоганий цікавий дум-дез альбом.