Диск "За Сонцем услід" BUTTERFLY TEMPLE записали знову у зміненому складі, а якщо висловитися точніше, скороченому. Ще задовго до релізу диска з гурту пішов Олексій Міронов, на загальний подив, Абрей узяв на себе всі вокальні партії, якщо колись на концертах гурту співали три людини, то тепер одна. Перший час чимало скептиків вельми сумнівалися, що Абрей зможе співати рикаючим вокалом, однак ось уже й черговий реліз колективу, в буклеті якого чорним по бежевому написано "Абрей — вокал, акустична гітара, перкусія".
Скажу одразу, альбом — найзріліша й найсерйозніша робота з усього, що ми будь-коли чули від гурту BUTTERFLY TEMPLE. Легкість звучання, простуватий мелодизм — їх більше немає, як немає й спроб штучно зробити звучання жорсткішим і агресивнішим, що ми чули на попередньому альбомі. Музика просто як ніколи урочиста й патетична. Зі стилістичної точки зору тут є елементи хеві, мелодік-дез, навіть пауер подекуди, паган лишився хіба що в текстах. Вокальні накладення практично відсутні, структура композицій стандартизована почерговою зміною чистих і рикаючих вокальних партій. В Абрея дуже специфічний гроулінг — він ніби зловісно нашіптує текст, до чистоголосих партій, як завжди, причепитися неможливо. Вищесказане мною не скасовує того факту, що в музиці присутні напрочуд красиві моменти: програш у третій пісні "Веди Весни" у вигляді почергово солюючих гітари, альта, скрипки, флейти й клавіш просто надзвичайно мелодичний, і поєднання цих інструментів звучать просто дивовижно, не менш вражаючу інструментальну частину, але побудовану вже на акустичній гітарі, ми чуємо в "Мить свободи". Альбом може здатися надто похмурим і безвихідним. Справді, у всій творчості колективу більш напруженої атмосфери не було ніколи. Класичні інструменти лише посилюють цей ефект. Як підсумок — блискуча робота, виконана на найвищому рівні в усіх відношеннях, що, скажімо чесно, велика рідкість для вітчизняної металічної сцени.