Цей продукт являє собою мінік, що складається з п'яти пісень на 10 хвилин. Зовні все нормально, але не тут-то було! С.О. вирізнилося як завжди звуком та виконанням. Цього разу звук не те що з дпи, а з незвіданих глибин анального отвору, десь на перехресті між кишечником і... анальним отвором, оскільки цей гурт має лише два апарати входу й виходу: у дпу — через рот. На записі немає барабанів (видно, барабанщик забув про репетицію), і хлопці вирішили накатати блатняка, згадали, як колись грав Цой, і вирішили потривожити його дух своїми газами. Далі йде кілька «блекових» композицій в акустичному варіанті, типу тру, мабуть. Коло публіки гурту С.О. неймовірно величезне — дауни, дебіли та інші моральні й фізичні покидьки, яким, за словами учасників гурту, й присвячується вся виконувана ними «музика».
Коротше кажучи, назва альбому говорить сама за себе (мабуть, гурт тому й назвав його так).