У США є низка неможливих подій: так Джордж Буш-Молодший ніколи не стане розумним, Збігнєв Бжезінський ніколи не полюбить росію, Білл Гейтс ніколи не стане бідним, штат Невада ніколи не перестане бути пустелею, а гурт DEICIDE ніколи не заспіває християнський рок. Ось уже другий десяток років ця чи не найзнаменитіша брутальна формація після CANNIBAL CORPSE грає вкрай агресивний brutal death metal із гранично примітивними антихристиянськими й сатанинськими текстами, вся творчість гурту пронизана цими ідеями, відступів від цієї традиції не було й явно не буде. Сама ж музика змінювалася в бік мелодизації, останніми роками дедалі більшу роль відіграють гітарні соло, напір і первісна агресія частково виявилися витіснені технікою. У 2004-2005 кардинально оновився склад колективу. Брати Хоффмани, разом з ударником Стівом Ешеймом і лідером колективу, вокалістом і басистом Ґленом Бентоном, що заснували гурт у далекому 1987 році, покинули гурт, останній альбом гурту став першим, який записувався з новими музикантами, втім останні — люди вельми прославлені. Джек Оуен — один із засновників CANNIBAL CORPSE, який грав у цьому легендарному гурті з 1988 по 2004 рік, Ральф Сантола також знаменитий гітарист, який грав і в DEATH, і в ICED EARTH, і в багатьох інших колективах.
Отже, перед нами 38-хвилинна платівка під назвою "The Stench of Redemption", що складається з 9 треків. Все, як і очікувалося: надшвидкісні композиції, найпотужніші гітарні партії, кулеметні ударні, напористий та агресивний гроулінг Бентона, інколи з накладеним поверх скримінгом. Окрім цього варто зазначити, що соло стали ще більш мелодійними й цікавими, взагалі щодо техніки до гурту неможливо висунути жодної претензії, альбом цілком витриманий на надзвичайно високому рівні, можна констатувати періодичні переходи в техно-дез (рваний ритм, самостійні партії в кожного інструмента). Порівняно з попереднім диском, цей реліз дещо цікавіший у цьому плані.