Був би я Феліксом Едмундовичем нашим Дзержинським, брав би базуку й відстрілював яйця за такі обкладинки. Брутал бруталом, прикол приколом, але дивитися на потворний викидень хворого нутра не просто не дає жодного задоволення, а зачіпає за живе. Відразу починаєш думати, що за виродків допустили до керування муз. інструментами. Втім, як показує досвід, грайндери — найздоровіші й незаморочені перці з-поміж усіх "м'ясників". І мучачос із DISGORGE пропонують нам зразок такого "здорового", рожевощокого грайнду радикально-анатомічної пост-мортальної тематики. Якщо брати в комплексі, увесь альбом — це кулеметна черга в найкращих традиціях аніме-бойовиків із безкінечними кулями. Так, і осічок тут не трапляється. Рівне таке стрекотіння — без зайвих бомб і непотрібних фінтів — з утробним ревом пораненого кабана поверх канонади. Гостро протипоказано всім хворим на готику, красивості й прогресив...
