DIVINA ENEMA

Зізнатися чесно, не одразу "дійшла" до мене музика цього чудового білоруського колективу. Після першого прослуховування, не прочитавши інформацію в буклеті та повний виклад віршів із коротким перекладом. Концепція роботи — п'єса в дусі "Мефістофеля" Гете чи "Майстра і Маргарити" Булгакова. Оповідь ведеться на підставі щоденника якогось Віктора Мельника, 36-річного працівника плавильного цеху (тут кують метал(л)!). Викладено два останні місяці життя головного героя, протягом яких йому являлися два демони: Seraph і Xaphan. Віктор вважає, що всі ці чудовиська — породження його розуму й волі — вириваються з-під контролю їхнього "творця", терзаючи й мучачи його. Він розуміє, що божеволіє, зрештою уві сні він бачить диявола, що промовив сокровенну фразу "No corpse - no funeral" ("Немає тіла — немає похорону"). Фраза наштовхує Віктора на суїцид, та ще такий, щоб не було клопоту з тілом. Робоче місце, плавильний цех стає місцем загибелі героя, 1400 градусів Цельсія прийняли його. No corpse — no funeral. Від лірики до музики. Мабуть, не вникнувши в суть оповідання, важко зрозуміти суміш progressive, doom, gothic, black, thrash metal, а також техно й електронних фішок. Мені спочатку взагалі не сподобалася манера співу Ярослава Буракова, таке відчуття було, ніби недовгий час знайомий вокаліст з англійською мовою (хоча тексти ж які!). Але так воно й має бути, адже на Ярослава покладаються ролі обох демонів і самого Віктора Мельника, крім голосових якостей потрібно проявити й акторські. Саме тому вокал змінюється від блекового покрикування до високого попискування. До речі, на альбомі є ще один персонаж — праведник, якого перед смертю зустрів на вулиці головний герой. У цій ролі виступив вокаліст іншого білоруського гурту — INFESTUM. Такі альбоми унікальні, й я дуже радий, що саме гурт із СНД створив такий альбом-п'єсу. Супер!