DYING FETUS

Складаючи для себе неофіційний хіт-парад найкращих металічних альбомів 2007-го року, я, звісно, не міг обійти увагою новинку від DYING FETUS. Ну ще б пак, гурт існує аж з 1991-го року, випускає вже п'ятий повноформатник, і, хоча все це показники непрямі, ми-то розуміємо, що вони додаються до головного — любові та поваги з боку цінителів справжнього м'яса. Як і завжди раніше, на цій роботі фетуси гранично технічні, навернуті й нетривіальні. Безперервні ритмічні збивки, зміни квадратів і темпу настільки рясні, що голова загрожує відірватися від постійної зміни напрямку та інтенсивності нею розмахування. Та що там голова, навіть слухові рецептори не завжди спроможні встигнути за музичними метаморфозами. Немає сенсу говорити про інструментальне наповнення платівки — воно, як, зрештою, і завжди, на висоті. Гітари — соковите м'ясо, барабани — шаленство й лють, вокал — голос самого пекла. «Рубають, мерзотники, ще дужче за колишнє», сказав один мій знайомий металхед, і, мабуть, це єдине, з чим я не погоджуся, оскільки все ж таки своїх найкращих робіт фетусам переплюнути не вдалося, і нічого кардинально нового на платівці почути вам не доведеться. Ну що ж, дякуємо хоча б і на тому, що своїм ідеалам хлопці не зрадили, і шанувальникам поки скаржитися нема на що…