GARDEN OF DELIGHT

Навіть боюся думати, що ж за сили підживлюють творчість цього міжнародного колективу. Можливо, вони просто обдаровані люди, а можливо, вони продали свої душі нечистому, можливо, тут задіяні сили куди більш давні й потужні, але, як не крути, а на рік по повновагому альбому (плюс маса синглів) – це круто. Навіть зважаючи на той факт, що готи майже завжди відзначаються особливою плідністю. Приємно (при прослуховуванні) усвідомлювати, що якість у даному випадку не принесена в жертву кількості, якість тут на найвищому рівні, і це ще одна недоступна розумінню річ. На альбомі гурт упевнено демонструє ще більший крен у бік electro-стилістики, що намітилася ще на Lutherion, хоча й суворий гітарний звук теж на задні плани не задвинуто. Вражає, але жорсткі, майже танцювальні electro-ритми вельми успішно й доречно сусідять із доволі важким (для стандартного готик-року) гітарним «дж-дж». Не менш успішно в музиці німецько-французьких окультистів поєднується хрипкий ревучий вокал Артауда Сета, нанизаний на майже готик-металеві рифи й мрякуваті, злегка навіть моторошні dark ambient-ові шматки, наповнені потойбічним шепотом, плачем ангелів, каркінням ворон і важким диханням жахливих істот, що мешкають десь у темних куточках пекла. Відмінний альбом, упевнено завершує (?) епічну трилогію.