GRENOUER

Мені доводилося рецензувати дещо з минулих релізів гурту, і я вже встиг стати їхнім вірним прихильником, оскільки нестандартний дез-метал у росії грають не так уже й багато колективів, але навіть у найоптимістичніших фантазіях чи міг я чекати настільки потужного альбому?! Учасники гурту протягом останнього року регулярно обіцяли здивувати своїх прихильників «небаченою досі» удаллю, потужністю, якістю звучання, хвалилися закордонними студіями, але так хваляться всі гурти взагалі, і всі спокійно сприймають це як звичайний рекламний хід. Ну що ж, знімаю перед хлопцями капелюха: не обдурили й не підвели. Вже на другому (перший — це інтро) треку гурт робить потужну заявку на лідерство у вітчизняному техно-дез-металі. Вражаючої чистоти й потужності трек недвозначно натякає на претензії колективу грати не лише технічно, а й гранично жорстко. Настільки жорстко й сурово, що навіть прихильники бруталу також не залишаться розчарованими. Гітари соковиті, важкі й м'ясисті, вокал суворий і напористий, ритм-секція точна й безкомпромісна. Втім, усе одно вишуканої складнонакрученості, заумності й вигадливості (хай пробачать мені філологи ці словотвори) тут більше, технічність на альбомі превалює й править бал. Порівняно з попередніми роботами значно покращилася якість звучання. Воно просто ідеальне, і через цю ідеальність відкриваються слухачеві досі приховані нюанси й відтінки чудової музики пітерців. Приголомшливий альбом, у якого немає недоліків, і мені навіть страшно думати, чи зможе надалі гурт створити щось краще…