Я, на свій сором, досі, попри майже культовий статус цієї бригади, нічого не чув із їхніх попередніх робіт. Хоча, може, це й на краще, оскільки рецензій на цей диск, в основі яких лежить порівняння з ранніми альбомами, в інтернеті повно. Тому, як достатньо підготовлений слухач, можу сказати — I, Monarch — відмінний диск.
Для тих, хто чув HATE ETERNAL раніше, пояснювати нічого не треба, а для тих, хто ще не в курсі, скажу, що музично територія альбому розташовується на цілині, піднятій колись великими MORBID ANGEL, що пішли нині в безкраї та недосяжні простори геніальності, а нині активно переорюваній численними гуртами, найяскравіші з яких, мабуть, BEHEMOTH, та, може, HATE.
Загалом, бластбітний брутальний дез із претензією на технічність і навороченість. Дуже щільний і агресивний музон — відмінні рифи та вокал, представлений у двох варіантах: гроулінг, що нагадує рев дикого звіра, та мерзенний крик. Соло-проходи аж надто нагадують морбідівські — видно, чимало Ерік Рутан виніс із того колективу. Ну і окремим словом варто згадати драмера-стахановця. Такий барабанний шквал, наче в нього там танкова кулеметна установка. (але це не завжди добре) 1 бал знімаю за відсутність оригінальності й ще один за надмірне зловживання бластбітами — ну куди стільки молотити??? Від такого молотіння втомлюєшся. Хоча треба визнати, що це відчуття згладжується завдяки останній інструментальній композиції, та й якби справа не стояла таким чином, називалося б усе це неподобство HATE ETERNAL?