HATECRAFT

Краса-а!!! Обкладинка — очей не відірвати. Видно, малювалася з неабияким знанням сучасних лохотронних технологій і зомбіфікаційних практик. Навіщо??? Щоб уводити в транс незалежних рецензентів і змушувати їх ставити HATECRAFT високі оцінки! Ось і я вже відчуваю, як щось стороннє проникає у свідомість, перекроює мої думальні шестерні, перезавантажує й запускає все по-своєму… Жах!!! Скажіть на милість, як людині, що гикає від одного словосполучення «шведіш дез», могло сподобатися ЦЕ — за визначенням шаблонне, геть неоригінальне дещо, викуване в домашніх умовах десь у Рязані??? Нонсенс! І тим не менш… Мушу сказати, HATECRAFT приємно здивували своїм атмосферним різновидом важкого звуку. Без п'яти хвилин BETRAY MY SECRETS (ті, хто чув, знайдуть багато спільного), а це дорогого варте. Хлопці не женуть коней у галоп — все частіше зустрічаються на просторах «Finally Free» неквапливі стада гарних мелодій, інколи (як у «The End Is Just A Beginning») гурт тішить гарним рефреном. Головний недолік диска — блукаючий, мінливий від пісні до пісні звук — то він рідкий, рідний, «совковий», а то як вдарить бронетанковою (читай — фінвоксівською) потугою… Сиди собі, крути еквалайзери. Не можна не пройтися й по вічному «пунктику» наших команд — відтіненому малоросійським акцентом чистоголоссю. Як казав Великий Ленін: «Над вимовою тг'еба пг'ацювати». А в решті — гідний дебютник. Виправити мінуси, в хорошому сенсі додати «відсебеньки» — і можна подавати на стіл…