Ця рецензія не призначена для фанів BLACK SABBATH і DIO. Причина одна — фани цих гуртів уже купили цей диск у перший тиждень його продажу. Інакше й бути не може. Це ж сенсація, воістину унікальна подія. Рік 2007-й — 11-й рік з моменту реюніону класичного складу BLACK SABBATH (Осборн — Айоммі — Батлер — Епрайс) — іде світове турне цього гурту під назвою HEAVEN AND HELL (адже саме так називався їхній перший альбом із Діо) з Ронні Джеймсом Діо біля мікрофонної стійки. Через 25 років після виходу єдиного офіційного концертника з Діо як вокалістом Саббат ми знову можемо почути цього легендарного співака, який виконує повноцінний сет із BLACK SABBATH. Строго кажучи, він ніколи не забував пісні з альбомів тих років, "HEAVEN AND HELL", "Children Of The Sea" та "The Sign Of The Southern Cross" звучали на його концертах, так само як звучали "Tarot Woman" і "Long Live Rock'n'Roll" з репертуару RAINBOW.
Отже, час дії — кінець 2007 року, місце дії — десь на землі, в деякій державі під назвою Великобританія, учасники подій — Тоні Айоммі, Ронні Джеймс Діо, Гізер Батлер, Вінні Епрайс. Формат запису — подвійний CD і DVD.
Отже, було виконано 16 пісень, з яких дві звучали вперше — це більше ніж несподіванка, хоча зараз уже відомо, колектив збирається писати студійний альбом, тож у тих, хто слухає даний диск, є унікальна можливість почути частинку майбутнього релізу. Чи варто говорити про Айоммі, Батлера та Епрайса — навіть незручно якось. Басові партії тримають ритм більшості композицій, адже Саббат — гурт однієї гітари, і це не складно, якщо товстими струнами завідує Гізер Батлер. Ударні працюють приголомшливо чітко, не перекривають інші інструменти, але при цьому не залишаються в тіні. Що стосується гітарних партій... саме ця людина вперше понизила гітарний стрій, без нього наприкінці 70-х не з'явився б хеві-метал, а ще через близько десятиліття не виник би дум. Його новаторство в музиці незаперечне. У його грі відчувається абсолютно приголомшлива впевненість, і водночас навіть тут він встигає імпровізувати. Окремі композиції набувають зовсім іншого вигляду порівняно з альбомними варіантами, єдиним абсолютно незрозумілим фактом є те, що в "HEAVEN AND HELL" Айоммі перед фіналом не виконує одну зі своїх найвідоміших і найкрасивіших соло-партій, а грає рифами. З іншого боку, він на цих концертах мав право дозволити собі все що завгодно — це його музика, в одному місці він прибрав соло, в іншому навпаки додав — це право митця.
Тепер про Діо! Було б непростимо сказати, що він співає ідеально, цим ми передусім лише принизили б його власні заслуги минулих трьох із половиною десятиліть. Так, він був найкращим, найкращим голосом важкого року, але йому 67, від цього нікуди не подінешся, приголомшливе виконання, блискуче володіння голосом, чудовий артистизм у високому сенсі цього слова, але водночас з академічних позицій за останні два роки ця велика людина дуже сильно здала, ще на останньому концертнику DIO він співає в рази краще, сильніше, причому сильніше в найпрямішому значенні слова — його легені й зв'язки працювали краще й напористіше. Діо скорочує партії, не тягне ноти, вібрує, щоправда не занижує жодну з партій, за що честь йому і хвала, але співати йому важко, і всі, хто чули коли-небудь цей незвичайний голос наживо, почують це. Однак є головне — тембральне багатство й приголомшлива щирість, які цей Музикант з великої літери вкладає в кожен мотив. До речі, найцікавіше звучать пісні з "Dehumaniser", одного з найнедооціненіших альбомів Саббат (аналогічна ситуація і з альбомами 90-х років самого DIO). Щоправда, абсолютно вражає виконання "Lonely Is The Word", пісня заспівана ідеально, майже як на альбомі. Як завжди, Ронні дуже багато спілкується із залом, це непорушна традиція, якщо Оззі завжди дуже одноманітний і зосереджується на гугнявих вигуках і нецензурщині, Ронні сипле подяками й докладно представляє композиції, які звучать. Для Діо, напевно, для самого незвично закінчити концерт без фірмового "This Song is about us it's about what we're doing every day...weeeeee rock". Але звучать лише пісні Саббат, і тому концерт вінчається "Neon Knights".
Це BLACK SABBATH, можливо, свого найкращого складу, це четверо великих музикантів, трьом із них скоро стукне по 60, а Діо вже наближається до наступної круглої дати, вони все ще працюють, не дають собі жодних послаблень і є справжніми символами рок-музики.