IMMOLATION

Можливо, хтось зі мною не погодиться, але, на мій погляд, Immolation — доволі парадоксальне явище на американській брутальній сцені. З одного боку, гурт має майже двадцятирічну історію і, хоча випускає за ці двадцять років лише сьомий повноформатник, давно вже не потребує підтвердження свого статусу мегамонстрів тяжмету. З іншого боку, за ці двадцять років творчої діяльності гурт ніколи не був явним представником першого ешелону смертельного металу. У всіх на слуху були CANNIBAL CORPSE, DYING FETUS та інші Avulsed, а Immolation, хоча всі ніби й визнавали їхній високий статус, болтались десь збоку. Втім, можливо, це усвідомлене бажання гурту бути якомога далі від мейнстріму та модних трендів, адже справді, Immolation ніхто жодного разу не дорікнув у пом'якшенні, попсовінні чи слідуванні модерновим тенденціям. Гурт завжди виконував максимально похмурий і суворий (хоча й не завжди дійсно важкий з точки зору гітарного дж-дж) brutal дез-метал, завжди важкосприйнятний широким слухачем, що, втім, не зменшувало число справжніх цінителів м'яса. Новий альбом не вибивається зі стилю гурту, але вашому покірному слузі все ж видався трохи більш прямолінійним (у найкращому сенсі слова), качовим і важким. Трохи більш явне та соковите гітарне дж-дж, трохи більш розмірений музичний темп, все той же низький ґроулінґ, грізна й упевнена ритм-секція та ультрапохмура темна мелодика платівки, ідеально точно описувана кольором обкладинки: темним буро-червоним, кольору запеклої крові, крові палаючого ангела в самому її центрі.