KIRLIAN CAMERA

Слухаючи новий альбом італійських ґотів, вкотре переконувався, що недаремно ставлення до їхньої творчості (початок якої, до речі, припадає на 1980-й рік!!!) змінюється від повного неприйняття до безмежної любові та майже поклоніння. І справа навіть не в тому, що кожен альбом італійців не схожий на інший, ні, всередині одного альбому пісні настільки різняться, що часом створюється (приємне) відчуття, ніби слухаєш збірку різних гуртів, а не роботу одного. Два вокали, один — ніжний жіночий, водночас сумно-скорботний, романтичний, сексуальний і навіть подекуди агресивно-лютий (Elena Alice), другий — меланхолійний, втомлений чоловічий тенор, що переходить на дісторшований сердитий напівкрик-напівплач. Музика варіюється від холодного танцювального EBM до ласкавих ґотичних балад. У музику альбому вплетені навколосхідні інструментальні елементи, жорсткі гітарні фрагменти, найрізноманітніші індустріальні звуки, але, що дивовижно, в усьому цьому музичному різноманітті та рясноті мене не відвідало почуття надмірності, пересиченості чи хаотичності. Альбом дуже цілісний, і, хоча не витриманий у загальному ключі, все ж справляє враження цілком монолітної роботи. Не думаю, що він стане вершиною творчості італійців, але в колекції ґота виглядатиме досить доречним.