Досі невідома мені норвезька команда MADDER MORTEM своїм новим альбомом спершу поставила мене в глухий кут, потім повергла в шок, а потім вігнала в депресію з подальшим переродженням цього почуття у захват. Усі ці магічні перевтілення моєї свідомості були спровоковані нестандартною, а часто й шизоїдною музикою цього чудового гурту. (Чудового тому, що саме завдяки таким гуртам не зникає інтерес до музики)
Послухавши диск пару разів, я цілий день ходив у депресивному стані й не міг зрозуміти, від чого це. Все тому, що композиція Evasions занурила мене в такий похмурий стан духу, що зрозуміти причину та наслідок не було жодної можливості.
Але будемо ближче до музики.
Проводити будь-які паралелі за наявності оригінального музичного змісту не зовсім правильно. Все одно це буде далеко від істини. Інформація, яку я знайшов в інтернеті, була різною: мовляв, це і готік-метал, і металкор, і дум — чого тільки не пишуть. Скажімо так, це важкий метал із лідируючим жіночим вокалом. Загалом є щось спільне десь із LACUNA COIL, десь із ORPHANAGE, десь із SORG, а десь і з THE GATHERING. У ряд цих назв можна також записати і GUANO APES. Але всі ці схожості лише епізодичні — легкі дотики, відображення у воді. Музичний матеріал різноманітний, цікавий, часто шизофренічний, але не завжди драйвовий. Можливо це найбільший мінус цього релізу. Окремим пунктом хотілося б відзначити вокал — це ще один інструмент у гурті, який і робить половину справи у створенні атмосфери. У дівчини за мікрофонною стійкою дуже емоційний голос із широким діапазоном.
Важко комусь порадити цей реліз, оскільки однозначної думки щодо такої музики не буває. Мене, наприклад, прослуховування Desiderata спонукало придбати попередній альбом MADDER MORTEM, але це вже інша історія.