MECHANICAL POET — Creepy Tales For Freaky Children

MECHANICAL POET

Creepy Tales For Freaky Children (2007)

Лейбл: CD-Maximum
★★★ 6.5/10
Автор: Van Cyric

Список пісень

  1. Welcome To Creepy Tales
  2. Urban Dream
  3. Bubble Bath
  4. Spikyhead + Miremaid
  5. Vesperghosts Of Milford Playhouse
  6. A Rose For Michelle
  7. Dolly
  8. Lamplighter
  9. The Afterguide
  10. The Dead, The Living And The City
  11. Hide And Seek With Cary Nage
  12. Once Upon A Day
  13. Призраки Старого Театра
  14. Посследний Фрегат
  15. Жизнь, Смерть И Вечный Город

Пам'ятаю, то був самий кінець 2004-го, коли чергова незимова зима, наче вибачаючись, піднесла нам прекрасний новорічний подарунок — дебютну платівку московського дуету MECHANICAL POET "Woodland Prattlers". Здається, то був диск із тієї породи, які, прослухавши один раз, думаєш: "І що всі в ньому знайшли?" — а з другого прослуховування закохуєшся до ідіотизму і заселяєш поле N.P. на різних форумах виключно речами "механічного" виробництва. Вже тоді, відразу після виходу, було зрозуміло, що повторити успіх "Woodland Prattlers" буде дуже непросто — альбом був дуже витриманий у плані стилю, відхилення від якого змінило б обличчя гурту до невпізнання. Найправдоподібнішою перспективою було посилення окремих елементів, що населяли диск: фолку, жорсткого пауеру, вкраплень прогресиву американського розливу. Втім, після подальших кадрових ротацій (гурт покинули вокаліст Макс Самосват та ударник Том Токмаков) стало очевидним — колишнього MECHANICAL POET ми більше не почуємо. Так воно й сталося — "Creepy Tales For Freaky Children" вийшов таким... закомплексованим, чи що. Немає того стилістичного розмаху, тієї гами почуттів та емоцій, що грала в кожному промінці дебютника. Одним із головних «мінусів» диска став — і багато хто зі мною погодиться — вокал Джеррі Леніна, який непоганий сам по собі, але зовсім не вписується у звуковий ландшафт альбому. Однак задля справедливості слід зазначити, що на російськомовних бонусах Джеррі почувається значно впевненіше — «Призраки Старого Театра» в «альтернативному» варіанті пронизують до кісток і, на мій погляд, є найкращим треком на "CT4FC". Загалом не можна не відзначити, що гурт віддав перевагу більш електронному, ритмічному звучанню, «пустивши по дошці» частину мелодій, а адже останніх так бракує. Прекрасне оформлення буклета частково компенсує музичні недоліки, однак — немає шедевра. Є диск, доволі непоганий, він додатково цінний своєю біографічністю, тим, що чудово ілюструє перехідний етап у житті гурту. Але далі — без жодних напівзаходів! Тільки нові приголомшливі результати!