MINISTRY — The Last Sucker

MINISTRY

The Last Sucker (2007)

Лейбл: AFM / CD-Maximum
★★★★ 8/10
Автор: Alan

Список пісень

  1. Let's Go 04:52
  2. Watch Yourself 05:28
  3. Life is Good 04:15
  4. The Dick Song 05:50
  5. The Last Sucker 05:59
  6. No Glory 03:41
  7. Death & Destruction 03:31
  8. Roadhouse Blues (Doors cover) 04:26
  9. Die in a Crash 04:03
  10. End of Days Part One 03:22
  11. End of Days Part Two 10:26

Альбоми "Houses of the Mole" і "Rio Grande Blood" багато в чому повернули MINISTRY прихильність критиків і публіки, ось яку заяву зробив незмінний лідер колективу впродовж 26 років Ал Юргенсен: "Це трилогія. Наступна частина називатиметься 'The Last Sucker' і також буде присвячена цій продажній адміністрації. Вони — моя муза. Це всім очевидно, я складаю по-справжньому огидну музику, поки вони при владі. Ми зробимо цей диск, а потім підемо разом із Джорджем Бушем рука об руку у світлі заходу", Ал ніби вибачається в іншому своєму інтерв'ю: "Слухайте, я не збирався присвячувати три альбоми побиттю Буша, але цей ідіот був переобраний, ось так і вийшло". Анонсувавши, що цей альбом стане останнім, Ал тим не менш практично одразу намітив якнайшвидший вихід ще одного релізу — збірника кавер-версій, аргументував він це наступним чином: "Ех, не хотілося мені завершувати музичну діяльність трьома альбомами про Буша, з кулаком у повітрі й розповіддю про те, який він недороблений". Є кілька варіантів обкладинки "Last Sucker", на одній Буш зображений у вигляді риби, на іншій — просто променисто усміхнений, нарешті є буклет із пентаграмами, релігійною символікою і переробленою "Таємною вечерею" Да Вінчі в центрі, адже й увесь альбом є грою слів — "Таємна вечеря" англійською — "The Last Supper", а альбом названий "The Last Sucker". Кого тільки нема на цій фресці в буклеті, праворуч сидять Кондоліза Райс і Джордж Буш, ліворуч Чейні, якому, до речі, присвячена ціла пісня на альбомі. Альбом починається м'ясною долбіжкою, ближче до кінця стає дедалі вдумливішим і різноплановішим, плюс до цього досить нав'язлива вокальна лінія з повторюваних слів, відчуття загалом просто фантастичні, можна сказати з упевненістю — Юргенсен просто прибив Буша, альбом слухається на одному подиху, він приголомшливо цілісний, Юргенсен упорався зі своїм деструктивним завданням донезмоги конструктивно. Інше питання, що стиль, у якому останні роки працює гурт, сам по собі дуже замкнутий у собі й якогось розвитку в ньому особливого немає. Однак чи потрібен він — цей розвиток — коли є така пряма мета — розбомбити політику адміністрації Буша з ним на чолі.