«Спочатку ти працюєш на репутацію, потім вона працює на тебе». Ці слова можна з легкістю застосувати до американської зондеркоманди розкрадачів гробниць.
Вихід нового альбому ознаменувався переходом NILE під крило Nuclear Blast, і, як водиться в іменитих німців, великою рекламною кампанією з виходом інтернет-синглів, різних лімітованих та ексклюзивних версій диска. Цей гурт вибрався з глибокого підземелля й своєю наполегливою працею заробив право називатися одним із найзначніших дез-метал гуртів нового тисячоліття.
То що там я про репутацію?
Саме вона й широка рекламна кампанія наробила багато галасу навколо нового альбому. Але скажу одразу, на мій погляд, Ithyphallic не найкращий диск NILE.
Природжено, характерна для цього гурту нелюдська виконавська майстерність нікуди не поділася, але після Annihilation Of THE WICKED нас важко чимось здивувати в цьому аспекті. Інструментарій, вокали, звучання витримані в дусі попередника — тут додати нічого. Природжено, про якість запису я навіть не заїкаюся. Але не вистачає цьому альбому чогось. Наче на рекорд-сесії Annihilation Of THE WICKED було записано занадто багато матеріалу, все найкраще помістили на альбом 2005 року, а решту запхали на Ithyphallic. І ніби NILE, як NILE, але не чіпляє новий альбом так, як це робили попередні.
Само собою, оцінка ставиться лише в контексті всієї творчості цього чудового колективу. Іншим гуртам брутального ешелону ще «пиляти й пиляти» до цих монстрів.