NOSTRADAMEUS

П'ятий альбом шведських шанувальників загадкового пророка. Чим же порадували нас скандинави? Ну, слово «порадували» тут навряд чи доречне, чесно кажучи. Краще сказати «не засмутили». Чотири попередні альбоми гурту, не блискаючи оригінальністю, являли собою відшліфовані зразки безкомпромісного, в міру пафосного й абсолютно безклавішного хеві/пауеру, атмосфера якого цілком дозволяла додавати приставку «dark». Чим же відрізняється рецензований альбом? Значним зниженням «темряви» в композиціях і, головне, якоюсь безликістю матеріалу. При прослуховуванні розумієш, що справа не в техніці учасників і не в якості запису — тут все на колишньому найвищому рівні. Кудись зникла іскра, що дозволяла попереднім альбомам затримуватися в пам'яті та плеєрах шанувальників. Втім, треба розуміти, що це доволі суб'єктивна оцінка, тому альбом цілком можна рекомендувати тим, хто цінував шведів за попередні альбоми, а також тим, для кого безклавішний пауер стане відкриттям. P.S. Якщо порівняти диск з останнім альбомом HAMMERFALL, то я на боці NOSTRADAMEUS, навіть попри зазначені недоліки.