Цей диск потрапив мені випадково, але дуже міцно зачепив. І тепер є частим гостем у моєму програвачі. Слухав я цей альбом разів сто, і зараз складно сказати, яке перше враження він справив на мене, але з кожним прослуховуванням відкривав щось нове — іншу грань божевілля, депресії та меланхолії.
Матеріал є ремастерованим варіантом альбому 1994 року, записаного в нині неіснуючій студії Unisound Деном Свано. Не знаю, наскільки відрізняються 1994 і 2002, але останній варіант справив на мене незабутнє враження. У спеціалізованій пресі часто можна бачити негативну оцінку цьому альбому через порівняння з KATATONIA, OPETH, MY DYING BRIDE.
З великим натягом можна провести порівняння з KATATONIA, та й то лише щодо вокалу. Що ж стосується OPETH, то я промовчу. Звісно, структурно пісні NOVEMBRE нагадують монстрів жанру, але кожна з них має свій колорит, кожна з них — елемент одного цілого твору. В тому ж шведському дум-деті часто зустрічаються різкі переходи від жорсткого рубілова з нелюдським гроулом до акустичних гітар із клавішними та чистим хлоп'ячим голосом. Внаслідок чого виникає відчуття, що слухаєш кілька різних пісень одночасно. У NOVEMBRE ж акустика та клавішні є невід'ємним структурним елементом пісень — іноді практично блекове звучання (барабани) і переливи соло-гітари плавно й непомітно переходять у шум морської хвилі, гітарний перебір і чистий вокал. Альбом абсолютно цілісний і рівний. Багато несвідомих особистостей, що поглинають усе, що пропонує сучасний музичний ринок, скажуть, що тут нема за що зачепитися. І будуть неправі — ну, і хай їм. Так, згоден, є тут недоліки — у зведенні інструментів і вокалу, але емоції, викликані музикою, перекреслюють усі мінуси. Хоча я й не заперечую, що альбом на любителя, але людям, які не лише чують, а й слухають музику, "Dreams d'Azur" припаде до смаку.