Внесемо-но одразу пояснення до диска, який перед нами. Формально він названий NUCLEAR BLAST ALLSTARS, в реальності звісно ж на диску варто було б вказати Віктора Смольського, саме він є координатором проєкту та автором усієї музики альбому. На всіх 10 композиціях диска він виконав гітарні партії, на 8 з 10 — записав бас, на кількох — клавіші, і щоб закінчити зі статистикою, на 8 композиціях за ударною установкою значиться Андре Хільгерс, а тексти для цих самих пісень написав Піві Вагнер. Іншими словами нинішній склад RAGE не просто виявився зайнятий у проєкті, а по суті створив його. Вокалістів відповідно 10 — кожен заспівав по одній пісні. У буклеті ми бачимо звернення від кожного з них, передує ж їм звернення Смольського.
Першу пісню виконує Тобіас Саммет. Чесно кажучи, з музичної точки зору композиція настільки не схожа на творчість Тобіаса в EDGUY та AVANTASIA, що навіть складно повірити, що співає вокаліст цих проєктів, Тобіас і справді співає дещо по-іншому тембрально, відповідно до тієї музики, яку написав для нього Віктор. Наступна пісня — "Terrified" — це просто RAGE, бо біля мікрофона пітер 'Піві' Вагнер. Досить агресивна з різкими гітарними партіями та грубуватою вокальною лінією. Перегортаємо сторінку буклета і бачимо там Тоні Какко, який розповідає, що пісня "Ruling The World" настільки відрізняється від музики SONATA ARCTICA, що йому знадобилося чимало часу, щоб вирішити для себе, як виконувати цю пісню. Однак результат вийшов більш ніж вдалим. Матс Левен виконує "Death Is Alive" — похмуру моторошну композицію з великим напливом прогресиву в звучанні, Матс до речі демонструє блискучі можливості свого голосу, вміння виконувати високі ліричні партії разом з низькими та тембрально іншими.
П'ятий трек — чи не найцікавіший на альбомі, все-таки всі запрошені Віктором вокалісти так чи інакше зайняті або були зайняті в пауер-металічних проєктах, хоч і різних шкіл та епох, всі окрім одного, присутність Шміра на альбомі сама по собі факт цікавий. Що він тут забув, запитується, однак у зверненні (зрозуміло, дуже пафосному) знаменитого німецького трешера все пояснюється. "З Піві ми дружимо з 85-го, Віктор — приголомшливий гітарист, нарешті я зміг з ними попрацювати в студії, "Bloodsucker" — найважчий трек на цьому альбомі. Ми повеселилися і випили чимало пива поки писали вокал. Відчуйте дух 80-х у цьому oldschool power/speed треку". І справді партії чистого бек-вокалу виконав Піві.
Друга половина альбому починається з найцікавішої композиції "Slaves To The Desert" — можливо найсильнішої на альбомі. "Взагалі-то Віктор написав цю пісню для свого колишнього гурту MIND ODYSSEY, для мене було дуже цікаво заспівати пісню, написану для вокалу а-ля Джеймс ЛяБрі" — каже Ханзі Кюрш. За духом виконання ним цієї пісні одразу згадується спільна творчість Ханзі та Шаффера. Тембр виконавця наступного треку не сплутаєш ні з чим, власне Дерріс поза HELLOWEEN як вокаліст був завжди цікавіший, "A Perfect Day" це лише вкотре підтверджує, коротка пісня з досить агресивною вокальною лінією.
Дуже непогано зі своєю місією впорався Оддлейф Стенсланд з COMMUNIC, композиція вийшла майже що прогова, так що Оддлейф почувався мабуть у рідній стезі. Передостанню композицію виконує Марко Хієтала, вокаліст та басист TAROT — великого прикола на металічній сцені. Існуючи з 1985 року і користуючись неабиякою популярністю у себе на батьківщині, у Фінляндії, перші гастролі за кордоном вони провели у 2007 році після того як їх підібрали Nuclear Blast. Виконує до речі непогано. Останній трек і єдина вокалістка на диску — "In The Picture" виконує Тар'я Турунен, виконує музику такого зразка, з якою ніколи до цього не стикалася. Її псевдооперний вокал тут не до речі, потрібно співати в більш роковій манері. В підсумку виходить чи не найслабший трек альбому, якщо говорити про вокальну частину.
Підбиваючи підсумок, хочеться сказати, що при величезній повазі до Віктора Смольського все-таки можливо варто було б трохи більш урізноманітнити альбом у плані авторства музики. Оскільки по суті ми чуємо роботу в дусі RAGE останніх років з різними вокалістами, якісь пісні трохи більш грубі й агресивні, якісь більш ліричні та драматичні, все так само як у цього чудового німецького тріо. Вокалісти з поставленими завданнями впоралися на відмінно, за винятком Тар'ї всі змогли адаптувати свій вокал до поставлених завдань і не зраджуючи собі знайти компроміс між музикою Віктора та власними тембральними можливостями. Чекаємо тепер продовження збірника, "Out Of The Dark", зрештою ж Nuclear Blast починав як лейбл екстремальної музики і лише потім розширив свої рамки.