"Fanatioma" -- кошмарний лабіринт нічних жахів. Сплячий із зав'язаними очима опускається у палаючий тунель, його ноги занурюються у якусь теплу в'язку рідину, за спиною -- метушня, хтось постійно смикає за плече, дихає в потилицю, руки намацують слизькі черепи. Потрібно йти лише вперед і ні кроку назад, не можна навіть озирнутися. І невідомо, чим закінчиться ця путь, чи закінчиться вона взагалі, чи вдасться сплячому прокинутися.
Музика ORDALIUM дуже похмура. Треків усього шість. Це місцями придезований і в міру мелодійний добротний блек із чудовим вокалом. Є на диску родзинка. Наприклад, композиція "In My Soul" на самій кульмінації різко обривається, як політ самогубця, а наступна, "The Last Prayer", починається з мелодійного гітарного соло. Суїцидальний настрій на останньому треку "Internal Suicide". Від короткого монологу у вступі мурашки по шкірі, і на душі якось неспокійно.
Попри те, що музика досить швидка, вона все ж створює дещо пригнічений настрій.
Робота яскрава та якісна.