PURE REASON REVOLUTION — The Dark Third

PURE REASON REVOLUTION

The Dark Third (2006)

Лейбл: InsideOut Music/Soyuz
★★★★½ 9/10
Автор: Alan

Список пісень

  1. Aeropause – 5:04
  2. Goshen's Remains – 5:45
  3. Apprentice of the Universe – 4:16
  4. The Bright Ambassadors of Morning – 11:56
  5. Nimos and Tambos – 3:44
  6. Voices in Winter / In the Realms of the Divine – 6:35
  7. Bullitts Domin? – 5:22
  8. Arrival / The Intention Craft – 8:53
  9. He Tried to Show Them Magic! / Ambassadors Return – 5:17
  10. Asleep Under Eiderdown (hidden Track) – 3:00

Альбом "The Dark Third" для PURE REASON REVOLUTION дебютний. Що буде з гуртом — сказати складно, однак можна бути впевненим у тому, що стадіони їм не збирати, бо працює він у цілком некомерційному жанрі. Перед нами суміш прогресиву, ґранджу та пост-року, окрім традиційних гітар і басу з ударними фігурує скрипка, і саме на ній разом із фортепіано ми чуємо більшість зіграних соло. Основний вокал — жіночий, він належить Хлої Елпер, вона ж виконує партії бас-гітари, Джеймс Добсон грає просто на всьому, включно зі скрипкою, Джон Кортні та його брат Ендрю — засновники гурту, перший із них гітарист, клавішник і вокаліст, другий же зосереджений на ударних. Саме в цьому складі записано дебютник музикантів. Чоловічі голоси утворюють собою чудовий хоровий супровід жіночому, моменти, коли задіяні всі інструменти, перериваються одиночними клавішними партіями. Доволі багато електронних семплів психоделічної спрямованості. Тривалість диска трохи більше години. В останньому треку є прихована пісня.

Аналізувати цю роботу дуже складно. Передусім тому, що вона настільки неординарна й не схожа на все інше, що відбувається на сучасній сцені. Елементи металічної музики присутні, але в невеликій кількості, а от асоціації з JETHRO TULL і PINK FLOYD присутні постійно. Але все ж назвати це нео-прогом не можна, хоча інструментально ми чуємо вельми технічні партії, все-таки вони не орієнтовані на демонстрацію й бенефіс кожного інструмента, хай і у взаємодії з іншими. А от вокальна побудова та структуризація заслуговують окремої розмови, взаємодія голосів справді вражаюча, вони звучать як канон, але не зливаються в какофонію. Ситуація, з якою ми часто зустрічаємося в прог-році, коли вокал виявляється вторинним супроводом інструментальної палітри, тут цілком протилежна — він на першому місці!

Можна сказати напевно: в експериментальному році це одна з найсерйозніших робіт за останні роки. Не змагаючись у вигадливості та незвичності звучання, гурт досягає свого власного унікального ефекту, якесь почуття незвичної релаксації відвідує при прослуховуванні цієї платівки.