Все говорило лише про одне, коли брав до рук цей запис: і невідома раніше назва гурту (SAINTS EVERLASTING REST), і назва альбому («The Dusk of Millennium»), і загальна стилістика в оформленні диска, а саме — що доведеться слухати щось або дуже сумне, або дуже відчайдушне, або ж усі вищеперелічені атрибути були лише вуаллю, за якою могла сховатися абсолютно непередбачувана музика. Чому я говорю про смуток чи відчай? Все гранично просто: що може ховатися під назвою альбому «Сутінки тисячоліття» або назвою самого гурту («СВЯТИЙ ВІЧНИЙ СПОКІЙ»)? Мабуть, не оптимістичний погляд у майбутнє і не пафосні музичні мотиви. І як не дивно, я не помилився, зробивши таке припущення — вже після перших почутих нот ти поступово починаєш занурюватися у світ відчаю та безвиході, світ гармонії та вічності, у світ, де втрачено останню нитку з реальністю. Так, саме така атмосфера нависає над тобою, коли слухаєш нетлінний дум у виконанні гурту.
Аби не виникало неоднозначності й неточності у визначенні стилю, скажу, що деякі із семи композицій на диску пронизані елементами дезу, і весь альбом загалом насичений атмосферою. Отже, вердикт: Atmospheric doom/death. Якщо спробувати провести паралелі з деякими відомими командами, то композиція "Grief of Existence" здалеку нагадує ранній AMORPHIS, але якихось висновків із цього робити не варто, бо загалом — це цілісний самостійний матеріал, у який вкладено не лише зусилля та ідеї колективу, а й частинки їх самих. Що стосується самих композицій, то мені найбільше до душі припали дві з них: «Milk is My Paradise» та «Сaressing Winter». Єдине — шкода, що цілісність сприйняття музики порушена відсутністю текстів у буклеті (а так хотілося б дізнатися, про що ж пісня "Milk is My Paradise").
Виходячи з вищенаведених міркувань: якщо вам не чужа ідея, яку доносить гурт на нотах своїх пісень — слухайте й насолоджуйтесь!