SAXON

Час — річ жорстока і нещадна. Колись, мабуть, цю рецензію можна було почати так: "Ну, цей гурт у представленні не потребує..." І це було б правдою. Але минуло десять років, і сьогодні ім'я ветеранів "нової хвилі британського металу" SAXON порядком підзабуте. Час прописав молодому поколінню інші вітаміни: надзвукові швидкості, масивний продакшн, яскраві дорогі кліпи. Таким чином, "Lionheart" є для SAXON своєрідним "містком" із минулого в майбутнє, доказом того, що як творча одиниця, британська п'ятірка заткне за пояс багато молодих команд. Треба віддати належне — вийшло. Як багато хто встиг відзначити, SAXON принарядилися в нові обладунки, залишивши позаду англійський хеві та поринувши в пауерщину німецького зразка. На жаль, запропонована промка дозволяє доволі скупо оцінити потенціал нового повноформатника — хтось настільки криво порізав композиції на хвилинні семпли, що часто не встигає розпочатися навіть куплет, а вже до приспіву рідкісна пісня дотягує. І все одно, звук, мелодика (як гітар, так і клавіш), пронизливий вокал Біффа Байфорда — все на місці. І хай старики поступаються шустрому молодняку в швидкості, первозданна енергетика їхньої музики — ось плацдарм, який вони ніколи не здавали. З наведених причин мені складно виокремити найкращий чи найгірший трек, але "Witchfinder General", на мою думку, починається соковитіше за інших =)...