Прогрес — крок у майбутнє чи
Падіння в прірву?
Ніби ще з пам'яті не зникли спогади про тритрекове демо гурту, випущене ще 2002-го, а нетерплячому слухачеві вже повноформатний «CyberWarMachine» представлений на прослуховування, розтерзання, занурення в бруд і піднесення до небес. Це, звісно, справа смаку, але єдине, що можна сказати, — незалежно від того, що б ми почули на новому диску, це викликало б уже неабиякий резонанс серед музичних критиків лише через те, що музика в стилі cyber-thrash не вписується в жодні рамки, і важко однозначно сказати, що ж це все-таки (а саме в такому ракурсі була представлена їхня перша демо-робота).
Якщо все ж спробувати обізвати те, що грає гурт, але в термінології вже більш-менш усталеній, то це буде певна неоднорідна суміш техно-блеку, трешу, хоррору та електроніки, яка в першу чергу може припасти до душі цінителям творчості THE KOVENANT (ну це в тому випадку, якщо ці самі цінителі не звинуватять їх у плагіаті). Що стосується звуку, то це той фактор, який критикувати треба в останню чергу (ну ще б пак — запис проводився на MediaWorks Studios, а мастеринг на славній Finnvox Studios).
Можу відзначити, що мене як цінителя експериментів така дивовижна суміш порадувала своєю безшаблонністю й нестандартністю, бо доволі цікаву структуру мають композиції, а добірка електронних семплів (ну не без них же!) є цілком індивідуальною в тому плані, що наголос робився не на тому, що вже десь, колись, кимось було зроблено, а на тому, що ще можна зробити. Тут виникає логічне запитання: а що якби всі так робили, чи не призвело б це до краху музичного жанру? А це питання далеко не в моїй компетенції, єдине що можу порадити — слухайте й робіть висновки, — задуматися є над чим.