Другий альбом фінів "Sinamore" залишив двоїсті враження. З одного боку очікування, сформовані після першого альбому "A New Day", виявилися досить безцеремонно розтоптаними. Від харонівської атмосфери дебютника мало що лишилося, пристойної якості готик (ну або "лав", як кому подобається) також мутував. Тому перші пару прослуховувань я витратив на переконання себе в тому, що гурт мені нічого не винен, і ніхто плавного розвитку не обіцяв. То що ж вийшло в хлопців із Суомі? У принципі теж готика, але з очевидним ухилом у думовість а-ля Katatonia та Paradise Lost. Вийшло якісно, але трохи, на мій погляд, сирувато. Бракує відточеності й виразності. Музика гарна, чудово підходить для пошуку виходу з депресії або входу в неї — тут суто індивідуально. Хітів немає, та жанр не зовсім і передбачає їхню наявність. Загалом, я вагаюся з оцінкою. Поставлю щось середнє, а рекомендації отримають любителі пізньої Katatonia та середньо-пізнього Paradise Lost.
