Услід за дивним блек/ембієнтом від VINTERRIKET, Oskorei Music випускає не менш оригінальний CD, а саме перевидає MCD гурту SOLSTAFIR, доповнений двома треками й, на відміну від оригінально випущеного релізу, кольоровим буклетом із приміткам до кожної композиції, з яких ми можемо дізнатися про історію написання кожного треку. Зі сміхом дивишся на "змагання" між true black metal бандами, хто ж із них трушніший? Як правило, вирішальні фактори — розмальовані пики, крики "Сотона" в кожній пісні й підвальний бруднющий саунд. Або поглянемо на viking metal банди, що вдяглися в обладунки, понадиравши собі псевдонімів із легенд і переказів предків, а також малюючи на кожному стовпі руни. Як кажуть, "Карлсон, не в пирогах щастя". На цьому тлі тішить SOLSTAFIR з такої півночі, що час норвежцям колонію на льодовиках Північно-Льодовитого океану засновувати, а саме з Ісландії, "Крижаної Країни", яку й відкрили, й заселили вікінги. Хлопці зовсім не обтяжують себе кольчугами, мечами, все в їхній музиці, а не в зовнішньому вигляді. Як тексти музиканти обрали поезію давньоісландських поетів, відповідно співає SOLSTAFIR рідною мовою. Вокал трохи приглушений, зриваючийся, а як інакше при морозному повітрі відкритих морських просторів? Ісландці не ставили перед собою мету прописати якомога сиріше гітари, вони в нормі, окремо хочеться сказати про драмера, він майже не використовує бас-бочку, не завжди попадає як треба, що аніскільки не псує музику, а навіть навпаки, надає їй певний шарм. Та й узагалі барабани на цьому альбомі — повноцінний інструмент, чого мало де зустрінеш. Ех, Ісландія…
