SORG — темний для мене кінь. Випадково з'явившись у моїй колекції років 3 тому, залишився там назавжди.
Складно сказати, що лабає цей колектив, але якщо все, що там намішано, скласти докупи, то вийде атмосферний ґотік-дум-дез з (прости мені, Господи) елементами авангарду. Диск, безперечно, цікавий і де в чому навіть експериментальний. Він не схожий ні на що, почуте мною раніше. Він має свій колір, запах і смак. Альбом безсумнівно важкий за всіма параметрами.
Кожну композицію прикрашає красивий, чуттєвий жіночий вокал і просто утробний (для такої музики) гроулінґ, жорсткі та гранично щільні (інколи навіть занадто) гітарні рифи, чіпляючі соло — і все це цвіте й пахне в похмурій атмосфері клавіш. Причому атмосфера створюється не лише клавішами, а ще гітарами та жіночим вокалом.
Мінусом цього матеріалу можна назвати доволі складне сприйняття та деякі огріхи у зведенні.
Щоб зрозуміти цілісність і розрізненість, красу та емоції цієї музики, потрібно досить багато часу.