THE MORE I SEE

Із кулінарної книги «зе металіста»: візьміть найжорсткіші моменти PAPA ROACH, додайте м'які грані перетвореної METALLICA, і отримаєте THE MORE I SEE — колектив, до стилю якого визначення ню-метал підходить якнайкраще. На «The Wolves Are Hungry» ви не знайдете суперхітових мелодій, так само як і зубодробильної агресії. Матеріал розрахований на «середнє» вухо, яке поперемінно віддається то KORN, то BLINK 182. Втім, що від перших, що від других THE MORE I SEE відрізняє прекрасна, майже трешева технічність — у найкращих моментах можна провести паралелі з дебютником SYSTEM OF A DOWN. Альбом дещо затягнутий. Утім, хто з американських альтернативників цим не грішить? Перекручуючи назву гурту — «що далі слухаю», то більше переконуюсь, що гурту є над чим працювати. По-перше, варто урізноманітнити музику — витримати півгодини «приблатненого хардкору», це треба бути щонайменше героєм. По-друге, розпрощатися з вокалістом — нинішній, м'яко кажучи, не блищить, відверто копіюючи Гетфілда. А ж бо запам'ятовуваний тембр часом забезпечує тепленьке місце в чартах (візьмімо, наприклад, NICKELBACK). По-третє, відпіарити себе як слід. Вірменської прописки їм ніхто не дасть, але ж завжди можна зробити якусь прикольну операцію, пришити ноги до голови, наприклад… Хто знає, може тоді, через пару років, вони запишуть свій «Toxicity». Нинішній же опус на тверду «трійку».